Logo Polskiego Radia
Print

Україна не врахувала уроки російської агресії 2014 року

PR dla Zagranicy
Lidia Zalitacz 07.02.2018 14:21
  • Hybrid threats.mp3
Хиби в системі її безпеки, що дозволили Росії окупувати частину Донбасу, існують і досі. Таким є головний висновок дослідження "Гібридні загрози Україні і суспільна безпека. Досвід ЄС і Східного партнерства"
Михайло ГончарМихайло ГончарOleksandr Savytskyi

В протидії ініціативі Єворосоюзу "Східне партнерство", Росія докладає значних зусиль для тиску на її учасників – Україну, Грузію, Молдову, Білорусь, Вірменію та Азербайджан. Через цей тиск Європарламент схвалив резолюцію про готовність захистити країни Східного партнерства, що зазнали тиску Москви. Україна стала головним об'єктом атак Москви на сусідні країни з використанням цілого арсеналу методів – від пропаганди та кібератак, до воєнної агресії на Донбасі.
Українські експерти вважають, що для України можуть бути корисними безпекові досягнення Литви, Естонії, Польщі, Латвії, Румунії, Німеччини, США, Фінляндії, Франції, Великої Британії і Хорватії. А також таких країн Східного партнерства, як Грузії, Молдови і Білорусі, які також зазнають тиску та навіть воєнної агресії з боку Росії.
Головними напрямками стійкості та відсічі російський агресії, на думку експертів, має стати послідовність дій державних органів, створення механізму гарантій безпеки суспільства, закони з протидії гібридним загрозам, відсіч ворожій пропаганді, кібербезпека, боротьба з корупцією, реформа системи оборони, зміна ставлення до армії, створення системи територіальної оборони та подолання радянської спадщини.

Широкий арсенал російських гібридних загроз вимагає об'єднання суспільства і всіх сил всередині країни, сказав під час оприлюднення експертного дослідження президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар:

– В чому проблема ідентифікації гібридних загроз? Вони не сприймаються, як загрози. Так Russia Today та пропагандистська машина, що працює зсередини Євросоюзу, не сприймається, як небезпека. Чи скажімо, в ЄС не можуть ідентифікувати будівництво російського газогону "Північний потік-2", як загрозу? Його розглядають, як бізнес-проект, мовляв, чого українці з поляками протестують? Це ж просто бізнес. Але насправді, це механізм корумпування політичних еліт ЄС і механізм захоплення більшої частини газового ринку ЄС. Багато хто захоплюється тим, що мінський процес призвів до деескалації, що немає масової загибелі військовослужбовців на східному фронті. Але це ілюзія. Якраз "Мінськ-2" перевів війну гібридного типу через механізм деескалації в млявоплинний процес, коли активізована інтрафаза зусиль агресора, скерована на те, щоби зруйнувати Україну зсередини. Ми проходимо етап самодеструкції, коли політичні сили замість досягти консенсусу і рухатись далі, займаються війною всіх проти всіх.

Тим часом Росія готує проти України нові атаки, які можуть відбуватися одразу по кількох напрямках, вважає виконавчий директор Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Андрій Чубик. Він застеріг, що ці атаки мають на меті знищення України, як суверенної держави і втягнення її в орбіту впливу імперської політики Росії:

– 2019 рік може стати рубіконом, коли Росія спробує застосувати багатокомпонентний варіант атаки на Україну. Не обов'язково там буде ключовим військовий компонент. Скоріше це буде енергетична, економічна і інформаційна атака. Можливо, це будуть точкові воєнні дії. Такий комплексний удар дозволить спричинити хаос, соціальні заворушення і подолати Україну, як ворога для кремлівського керівництва.

Особливо небезпечними, на думку експерта, можуть стати спроби Росії просунути проект побудови другої черги газогону "Північний потік" до Європи через Балтійське море в обхід України. Одна з федеральних земель Німеччини вже дала згоду на будівництво цього газогону, попри те, що Сполучені Штати Америки погрожують економічними санкціями тим європейським компаніям, які співпрацюватимуть з Росією в цьому проекті. Натомість Україна, як вважає Андрій Чубик, ще не готова до втрати російського газового транзиту до Європи і може опинитися у складній ситуації через високу залежність від імпорту газу:

– Успіхи України в газовому секторі не були закріплені. Не була доведена до кінця газова реформа. Якщо дії держави і Нафтогазу України дозволили вистояти 2014 року, диверсифікувати постачання і забезпечити державу неросійським газом, все одно зберігається загроза мінімізації транзиту. А це означає не тільки втрату доходів України, а й реконфігурацію газопостачання і в Україні, і в цілому в Європі і ЄС.

Створити Україні економічні проблеми і на їхньому тлі переконати українське суспільство у неспроможності самостійного існування України, як держави – таким, на думку експертів, є план Москви. І в цьому значну негативну роль відіграє російська пропаганда, зазначила керівниця Програми підтримки демократичних процесів Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко. Вона сказала, що Росія сіє по цілому світі і особливо в Україні свідому брехню і маніпулює фактами для виправдання своєї агресивної імперської політики. А також намагається через таку брехню розколоти українське суспільство всередині держави спекуляціями на темах мови, етнічної приналежності, підігрівати сепаратизм в середовищах нацменшин:

– Абсолютно очевидний прояв пропаганди – принцип подачі новин, зокрема, на тимчасово окупованих територіях. У них все зростає, все добре, проводяться форуми, щось будується. Події в Україні трактуються як політична криза, крах. Якщо ви відкриєте українську стрічку новин, ви побачите не таку позитивну картину. Це впливає певною мірою на свідомість, суспільний стан та настрої в суспільстві.

Росія безуспішно намагалася протидіяти зближенню України та інших держав Східного партнерства з Євросоюзом і програла інформаційну кампанію у намаганні перекласти на Київ відповідальність за збитий її військовими малайзійський пасажирський літак. Але деякі невоєнні спецоперації Москви мали успіх і Кремлю вдалося посварити Україну зі сусідніми з нею Угорщиною і Польщею, нагадав Михайло Гончар:

– Польща – опонент і противник Росії. Але якщо ми загадаємо, які листи Жириновський надсилав 2014 року урядам трьох країн – Польщі, Угорщини і Румунії – з пропозицією взяти відповідальність за певні українські території, які свого часу входили до їхнього складу, то те, що зараз робить польська верхівка, це абсолютно вписується у підходи Росії. Позитивний польський досвід, який потрібно було би залучити, це формування сил територіальної оборони. А якщо взяти протидію "Північному потоку-2", то потрібна більш тісна координація України і Польщі. Це теж приклад сучасного союзництва. Навряд чи ми знайдемо собі стабільного союзника. Скоріше будуть ситуативні альянси, де збігаються інтереси. В одній сфері у нас з Польщею конфліктні інтереси, але є і такі, де слід співпрацювати. Тоді це буде наша асиметрична відповідь агресору, який провадить гібридну війну проти нас і криптовійну проти Польщі.

Щоби успішно протистояти ядерній державі, Україні слід продовжити закріплення за Росією статусу агресора і сторони російсько-українського конфлікту, покласти на Москву відповідальність за агресію на Донбасі, посилити міжнародний тиск на Росію щодо запровадження озброєної миротворчої місії ООН і налагодити військову співпрацю з Євросоюзом, радять українські експерти.

Вільгельм Смоляк

tags:
Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти