США планують зменшити американську військову допомогу для України. Оглядачі вважають, що конфлікт на Сході не є пріоритетним для Вашингтона. Чи означає це, що вкотре настало виснаження темою України і що Захід може запропонувати Києву у питанні безпеки на хвилях Польського радіо міркували публіцисти та оглядачі польських видань.
Число вбитих від початку року у конфлікті на сході України та кількість військової техніки, ввезеної на Донбас, свідчить про те, що Росія не має наміру виконувати мінські порозуміння. Натомість, деякі експерти вважають, що плани США відмовитися від надання Україні військових дотацій означають, що Вашингтон більше не сприймає Київ як стратегічного партнера».
На думку Міхала Потоцького з видання Dziennik Gazeta Prawna, тема України не була однією з найважливіших на саміті НАТО у Брюсселі з приводу найновіших трагічних подій у Манчестері і терористичної загрози:
«Переважали також питання, пов’язані зі збільшенням видатків на оборону країн Альянсу та поверхневими внутрішніми реформами самого НАТО. Тому український конфлікт, який, можливо не зовсім заморожений, адже там постійно гинуть люди, йдуть обстріли, але, попри це, його інтенсивність є порівняно невисокою, не був темою номер один, якою мали б займатися лідери та журналісти під час саміту».
На думку Даріуша Матерняка з порталу PolUkr.pl, для Вашингтона нині, як головного гравця НАТО, тема конфлікту в Україні не є пріоритетною:
«Декілька років спостерігаємо переорієнтацію американської політики на Азію. І насправді вибух війни в Україні нагадав американським лідерам, спочатку Обамі, а нині Трампу, що залишати Європу та те, що тут відбувається, на маргінесі не можна. Мінусом для України є те, що важливою проблемою нині є війна з „Ісламською державою” в Іраку та Сирії, а там Росія для США є важливим партнером. А тому акції української сторони можуть відчутно втратити в ціні на цій умовній біржі питань».
На думку Даріуша Матерянка, ще на початку свого вторгення в Україну три роки тому росіяни розглядали три можливі варіанти розвитку ситуацій «максимум-мінімум»:
«Варіантом „максимум” – було відокремлення від України усього південного сходу і створення так званої „Новоросії”. Це не вдалося, події у березні та квітні 2014 року перекреслили ті плани. Гадаю, що Росія змогла досягти варіанту „мінімум”. Передусім, вдалося відібрати в України Крим. Також їй вдалося утворити дві сепаратистські псевдореспубліки, які у найближчі роки будуть дестабілізувати внутрішню ситуацію в Україні. Вони постійно становитимуть чинник загрози і дестабілізації. Тому Україна у наступні роки з цією проблемою, аналогічною до тих, які мають Грузія з Південною Осетією або Молдова з Придністров’ям, буде залишатися в умовній сірій зоні безпеки між Росією та державами ЄС і НАТО».
Міхал Потоцький не зовсім погоджується з Даріушом Матерняком, адже, на його думку, Росії не вдалося досягти жодної стратегічної цілі, крім захоплення Криму.
Potocki2 «Росії не вдалося відрізати Україну від моря, наприклад завдяки захопленню Одеси. По-друге, їй не вдалося посадити у Києві на хвилі якогось суспільного обурення рецесією або війною лояльного собі політика, росіянам не вдалося зламати українську армію. Самопроголошені республіки справді є чинником, що сильно гальмує можливу інтеграцію України із Заходом, але вони, принаймні поки, не є чимось, що могло би призвести до повного знищення української економіки або політики. Дуже поволі, і це складно помітити, але Україні вдається адаптовуватися до нових умов без певної частини Донбасу під своїм контролем».
Матерняк вважає, що Україні, перш за все, вдалося позбутися постійного балансування між Сходом та Заходом і нині Київ значно впевненіше дивиться на Захід:
«Гадаю, що це безповоротний шлях, адже важко уявити, що в Україні до влади знову прийде хтось на зразок Януковича і скаже, що він знову повертається у бік Росії. За три роки постійної війни загинуло і постраждало надто багато людей і цього не вдастья так просто приховати чи підписати якусь угоду. Думаю, що будь-який політик, який якимось чином хотів би популяризувати ідею співпраці або братерства з Росією, не має будь-якого шансу на виборчий успіх».
Однак, повернімося до відносин України із Заходом. У федеральному бюджеті США на 2017 рік передбачено радикальне у порівнянні, наприклад, з 2016 роком, зменшення американської військової допомоги для інших держав. Зокрема для України ця допомога буде зменшена з 667 млн до трохи більше 200 млн доларів. Проте, на думку Павела Пурського з порталу EastBook.eu, це суттєво не змінить ситуацію на українській передовій:
«Україна, завдяки підтримці різних держав, зокрема США та Польщі, здійснила досить великий технолоічний стрибок у порівнянні з 2013 роком, коли її армія перебувала у безладі. Нині Україна має досить велику та цілком підготовану і „обстріляну” армію. Мені здається, що головним принципом американських стратегів є те, що вже ніхто остаточно конфлікт в Україні не розморозить. Більше не буде масштабних військових дій російської армії на тому терені, оскільки так звані „ополченці” чи сепаратисти самі не в змозі проводити великі військові операції. Вони спроможні тільки час від часу з використанням доставленої їм Росією зброї обстрілювати українські позиції. Щоб змінити стратегічну ситуацію в цьому регіоні, потрібно було би просто знову ввести російські війська, як це сталося два роки тому».
Водночас Україна підписала з НАТО угоду про обмін таємною інформацією, що може свідчити про деяке наступне зближення Києва та Альянсу. Однак Україна, на погляд Пурського, нині не може розраховувати на щось більше:
«Київ, безумовно, не може розраховувати на членство в НАТО. Про це можна забути ще надовго. У Європі знову маємо справу із виснаженням Україною. Це відомий усім механізм, що настає після декількох років спроб вирішення питання України і що є результатом виборчих циклів у країнах ЄС. Крім того, ніхто не хотів би брати на себе такий ризик як загострення конфлікту з Росією. Коли мова йде про НАТО, то ще довго не буде жодних зобов’язань з боку Північноатлантичного альянсу щодо Києва. Натомість, буде співпраця на рівні Ради НАТО-Україна», - підсумував він.
На думку публіциста Павела Пурського, конфлікт в Донбасі – це класичний приклад замороженого конфлікту, а «характерною ознакою всіх заморожених конфліктів є те, що залежно від політичних потреб, їх можна розморожувати». А відтак, якщо з’явиться політичне замовлення з боку Москви, яка, як висловився оглядач, «володіє досконало опанованою технікою розігрування заморожених конфілктів», то можна чекати на чергові хвилі загострення ситуації на Донбасі.
PR24/Т.А.