Все вказує, що Євроспільноті вдалося уникнути чергової кризи. На саміті ЄС у Брюсселі, лідери країн-членів Євроспільноти досягли компромісу в справі угоди про асоціацію ЄС і України, точніше кажучи, прийняли декларацію, яка дозволить закінчити процес ратифікації цієї угоди. Наступною важливою справою є рішення стосовно продовження санкцій проти Росії за її агресію в Україні на чергові 6 місяців. Це знак, що попри дедалі тривожніші сигнали, які надходять із країн Західної Європи, і які вказують на зміцнення позиції прихильників Росії – Євросоюз спромігся на те, щоб висловити спротив політиці Кремля.
Пропонуємо вашій увазі польський погляд на ситуацію в Україні та Білорусі, враховуючи політично-суспільно-економічний контекст. Своїми спостереженнями поділився з нами один із найяскравіших публіцистів, історик і діяч опозиції в період Польської Народної Республіки Єжи Тарґальський.
Дії Росії суттєво вплинули на зміну ситуації в Україні, але також, у певному сенсі, й у Білорусі. Україна у стані війни з Росією. Лукашенка, видно, що перелякався Москви, бо намагається будувати хоч якусь противагу Росії, пробує нормалізувати взаємини з Заходом. У Росії, в свою чергу, помітними стали процеси суспільної деградації, занепадає система здоров’я, система освіти, а всі сили скеровуються на розвиток армії. Бо, як наголошує польський експерт, армія і служби безпеки мають бути могутніми, а все інше - дрібниця:
«Що стосується України, тут багато залежить від міжнародної ситуації, від рішення США стосовно надання підтримки Україні. Якщо Америка підтримає Україну, якщо Україна вистоїть перед натиском Росії і буде стабільною, то увійде в процес глобалізації, тобто єднання з міжнародними ринками. А отже, в Україні з’являться міжнародні компанії, це, в свою чергу приведе до того, що значення олігархів зменшиться, оскільки вони, так як це є в Центральній Європі, зокрема в Польщі, виявляться нездатними до конкуренції. У такій ситуації частина олігархів може вирішити продати своє майно західним компаніями. У Польщі це було загальнопоширене явище, що підприємства продавалися, їх залишилося дуже мало, тепер, щоправда створюються нові фірми, але вони засновуються вже на інших, ринкових засадах. Отже, частина олігархів продасть своє майно, інша частина, натомість буде асимілюватися. Отже тут ситуація може поліпшитися, очевидно за умови, що США підтримають український опір проти Росії».
Що стосується Білорусі, польський експерт і публіцист Єжи Тарґальський наголошує, що тут ситуація простіша ніж із Україною.
«Якщо б я був Путіном, то я зайняв би Білорусь тому, що це, з пропагандистського погляду, було б дуже добрим кроком. Оскільки диктатор повинен мати успіхи. Операційно, це доволі таки легко зробити. Натомість, все-таки, треба було б враховувати реакцію Заходу. А отже, якщо Путін ще не зайняв Білорусі, то тільки і виключно з приводу на реакцію Заходу. Тут єдиний фактор такий, чи це Путіну вигідно чи невигідно, а поки що невигідно. Нам треба пам’ятати, що армія Лукашенка дуже сильно інфільтрована росіянами, отже сам Лукашенка може спиратися лише на свої служби безпеки, але й там є люди Москви, отже, можливості в Лукашенка надзвичайно обмежені, щоб не сказати жодні».
Білорусь, як підкреслює політолог, не буде ставити опору і не піде шляхом України, поки в Україні триватиме війна. Загально, у Білорусі переважає переконання, що краще жити під диктатором ніж гинути на фронті. Це риса притаманна невільникам, натомість вільна людина мислить по-іншому – наголошує Єжи Тарґальський. За словами експерта, гібридна війна в Україні розпочалася у момент повалення Януковича. Первісний план Москви був іншим: викликати невеликий бунт на Майдані, згодом придушити його репресіями, Янукович залишився б у Києві і проблема не існувала б, не було б причин для гібридної війни. Однак все пішло інакше.
«Натомість Лукашенка може собі розраховувати по-своєму, але він, у першу чергу, мусив би очистити свої служби з російських агентів. Цього зробити він не зможе, бо агентів там надто багато. Тобто, звичайно, Лукашенка може проводити навчання, перекидати сили, тощо, але в остаточному розрахунку, у Білорусі, усе закінчиться так, як заплановано в Москві. У такій ситуації єдиним порятунком для Лукашенка залишається повернення на Захід. Але чим активніше він звертатиметься на Захід, тим швидшою буде реакція Росії. І це ось така квадратура круга. З іншого боку, звернення Лукашенка у бік Заходу означає, що він буде змушений допустити до слова опозицію, а це, в свою чергу, означає закінчення влади Лукашенка. І це теж квадратура кола. Лукашенка мусив би спершу «виростити» собі свою опозицію, як це зробив Чеслав Кіщак у Польщі, котра уклала б з ним порозуміння, і пішла б на співпрацю».
Польський історик і публіцист Єжи Тарґальський зазначає, що звичайно, навіть у найбільш вишуканих планах може трапитися якийсь непередбачений промах.
«Ми, звичайно, можемо собі створювати різноманітні плани, але треба пам’ятати, що життя йде власним шляхом. Натомість ми нині дивимося. Які ресурси знаходяться у розпорядженні Путіна. А отже, якщо в Україні ситуація буде поліпшуватися, якщо Україні вдасться отримати підтримку США, тоді в Путіна немає ніяких шансів, тому що люди будуть чинити опір. Натомість, якщо громадяни побачать, що все загрузло у війні та безнадії, що стає дедалі гірше, то не будуть чинити опору. Будуть, звичайно, негативно налаштовані, але пасивні, а країну захищати неможливо, якщо її суспільство пасивне. У випадку Білорусі, Лукашенка вже нічого вдіяти не зможе. Він, природно, може собі уявляти, що буде ставити опір, але не від нього це залежить. Лукашенка знищив білоруське суспільство і білоруський народ, а тепер його потребує, щоб ставити опір. Тобто він повинен би тепер відродити те, що роками сам продовжував нищити. Часу в нього немає, взагалі для Лукашенка найкраще, якби він повис на гілляці».
Кожна з країн має пам’ятати: у взаєминах з Росією вихід такий, що Москві можна або піддатися, або ставити опір - наголошує історик, опозиційний діяч у період Польської народної республіки Єжи Тарґальський.
Л.І.