За даними Міжнародного науково-дослідного інституту проблем світу в Стокгольмі, торік, уперше за останні п’ять років, витрати окремих країн на озброєння помітно виросли. Найбільше витрачають США – у 2015 році це було 596 мільярдів доларів, далі Китай та Саудівська Аравія. Росія, натомість, торік мала четвертий найбільший у світі оборонний бюджет на рівні близько 67 мільярдів доларів, тобто, це був зріст на 7,5 відсотка. Аналітик СІПРІ, тобто щорічника про озброєння, роззброєння та міжнародну безпеку Сем Перло-Фріман пояснював збільшення витрат на озброєння в Росії агресією в Україні, а також продовженням процесу відновлення військової потужності після розпаду Радянського Союзу. Однак, попри цей дуже помітний стрибок Росії, все-таки прірва між нею і США велетенська.
Рафал Цястонь з Фонду імені Пуласького: Безумовно так. США, починаючи з другої половини 90-х років, та особливо після терактів з 11 вересня, витрачають на озброєння, більш-менш, стільки, що 20–25 чергових країн у масштабі світу, отже, тут прірва між США і Росією просто величезна.
Юліуш Сабак з порталу Defence24.pl: Так, проте треба також взяти до уваги той факт, що американське обладнання – дуже дороге. І сама лише заміна обладнання американських збройних сил та його модернізація впливає на масштабність цих коштів.
А що стосується Росії, то попри збільшення витрат на свій оборонний сектор, у неї все-таки немає шансів наздогнати США.
Юліуш Сабак з порталу Defence24.pl: У Росії є багато проблем, зокрема, наприклад, з купівельною спроможністю її грошей. Є політичні обмеження, зумовлені скромними можливостями продажу військової техніки, та того, що із нею пов’язано. Росія потерпає від нестачі технологій, наприклад, що стосуються сучасної оптоелектроніки та військової електроніки. А накладене на Росію ембарго суттєво сповільнює усі ці процеси. Раніше, росіяни дуже сильно співпрацювали з Францією. Французи постачали їм суттєві елементи для танків та винищувачів, в даний момент, у зв’язку з санкціями – ця співпраця значно ускладнена. Окрім того, росіяни примушені відбудувати частину своєї виробничої потужності, яку втратили, розв’язуючи конфлікт з Україною. Варто пам’ятати, що, наприклад, авіаційні двигуни, а особливо вертолітні двигуни – постачали їм саме українці, і це було на рівні 80-ти відсотків, якщо не більше. Тим часом, війна з Україною значно обмежила закупівельні можливості російської армії.
Отже, незалежно від російських заяв і побажань, рапорт про озброєння, роззброєння та міжнародну безпеку чітко показує, що Росія не може рівнятися зі США, і її аж ніяк не можна визнати імперією світового масштабу. Натомість, те, що особливо ми в Центрально-Східній Європі побоюємося Росії, випливає з її агресивної політики щодо України, а раніше щодо Грузії. Тобто, Росія діє виключно на регіональному рівні?
Рафал Цястонь з Фонду імені Пуласького: Росію можна назвати надрегіональною імперією, проте, безумовно, до статусу наддержави їй дуже далеко. Росія намагається бути помітною, намагається створювати враження. Проте, Росія ніколи не є настільки слабкою, як ми хотіли б, і ніколи не є настільки сильною, як вона сама хотіла б. Її дії в Україні та в Сирії мають справляти враження російської могутності, але водночас вони дуже добре показують великі обмеження Росії. Так, Росія здатна проводити експедиційні операції, як нині в Сирії, тільки прошу звернути увагу, проти кого вона проводить ці дії? Проти терористичної організації, проти квазідержави. Тобто, в Росії багато обмежень, Росія свідома того факту, але намагається його приховати. І російська дипломатія робить це чудово.
Але в Росії останнім часом, відстежуючи тамтешні інформаційні портали, можна відчути певні побоювання перед, так званою, великою війною, особливо після того, що відбувається в Сирії, є страх, що, можливо, дійсно Путін прагне до протистояння з Заходом.
Юліуш Сабак з порталу Defence24.pl: Так насправді, це вміло контрольована політика Кремля щодо ЗМІ. Нам треба пам’ятати, все те, що стосується пропаганди і дипломатії, Росії добре відоме і вона завжди була два кроки попереду інших. І такого типу дії, навіть якщо вони виглядають на неорганізовані, то насправді – це добре обмірковані кроки. Тому треба брати до уваги, що ці інформації призначені на внутрішні потреби Росії. Там, вже протягом тривалого часу, створюють враження небезпеки, обложеної фортеці, останнього бастіону цивілізації, яка не піддалася розбещеності Заходу.
А отже, чи ми маємо побоюватися Росії?
Рафал Цястонь з Фонду імені Пуласького: Це досить-таки складне запитання, натомість, на мій погляд, треба вийти з того, чи Росія зацікавлена у тому, щоб вступати в реальний військовий конфлікт із НАТО. Я думаю, що ні. Росія, звичайно, створює таке враження, доходить до певної межі, але поки її не переступає. З одного боку створює враження, що вона непередбачувана, проте насправді це стратегія шахістів розрахована на кілька кроків уперед. При тому, ця стратегія завжди дає можливість відступити.
Про оборонний потенціал Росії говорили гості Польського радіо: Рафал Цястонь з Фонду імені Пуласького та Юліуш Сабак з порталу Defence24.pl.
А тим часом, Росія посилює Балтійський флот, дислокований у Калінінграді. До нього приєднаються два малі кораблі, оснащені ракетами дальнього радіусу дії. Російська преса повідомляє, що це реакція Москви на збільшення сил НАТО в регіоні.
Також у Калінінградській області, близько польського кордону, а отже, близько кордону НАТО, Росія розміщує ракетні комплекси «Іскандер», які здатні нести ядерні боєголовки. Генсек НАТО Єнс Столтенберґ прокоментував ці дії заявляючи, що Північноатлантичний альянс реагує на поведінку Росії і збільшує готовність своїх сил та посилює присутність своїх військ у регіоні Балтійського моря. Вже підтверджено, що з початком наступного року, в Польщі та в країнах Балтії, будуть відправлені чотири багатонаціональні батальйони альянсу, що налічуватимуть близько тисячу солдатів кожен. Проте, всі дії НАТО мають стримувати Росію.
«Ми не прагнемо до конфронтації з Росією. Ми не хочемо нової гонки озброєнь часів холодної війни», – неодноразово підкреслював Столтенберг.
З Росії, натомість, надходять зовсім протилежні сигнали, мовляв, Росія не бере участі у гонці озброєнь, а звинувачення в агресивній політиці Кремля, які лунають із трибун НАТО та ЄС, аж ніяк не відповідають дійсності.
Л.І.