Владімір Путін бореться за збереження влади, а єдиним способом позбавити його її є вибори, - вважає один з найвідоміших російських опозиціонерів Міхаіл Касьянов.
А ми пропонуємо Вашій увазі розмову лідером російської партії ПАРНАС, записану під час його нещодавнього візиту до Польщі.
- Ким сьогодні є Міхаіл Касьянов – колишнім прем’єром, опозиціонером, людиною, котра вірить у сучасну Росію, котра не здається, а, може теж, котра бореться за досягнення чогось неможливого?
- Гадаю, що перше визначення є правильним. Я намагаюся показати росіянам, що не все ще втрачено та що ми можемо повернути нашу країну на шлях європейського вибору і демократії, та що я знаю, як це зробити. Росіяни мають лише пробудитися, зрозуміти, хто для них є джерелом всіх проблем та піти на парламентські вибори у вересні. Вони мають проголосувати за зміни та за мою партію ПАРНАС. Адже я показую суспільству, що ми маємо досвід та людей, котрих вже наступного дня можемо оголосити членами уряду. Ми здатні запропонувати нову програму для нашої країни, де будуть передбачені економічні та суспільні реформи. Росіяни мріють про те, аби ліпше жити, та хочуть, аби ми мали добрі відносини з сусідами та Європейським Союзом. 50 відсотків нашої торгівлі – це торгівля з ЄС. А 75 відсотків іноземних інвестицій в російську економіку походить з Євросоюзу. Тому Європа – це наш природний партнер і ми не можемо собі дозволити руйнувати з нею відносини, як це робить Путін. Це, власне, я й пояснюю людям. Бо ми можемо поліпшити ці відносини майже відразу, адже маємо ті самі цінності, що й решта європейців.
- Але як це вчинити? Як можна переконати людей, знаючи, якою є, наприклад, ситуація в російських ЗМІ?
- Це справді дуже-дуже важко. Це наша головна проблема, бо влада не дозволяє нам використовувати жодних інших засобів комунікації крім інтернету. Коли я подорожую до різних частин країни, то стикаюся там з провокаціями, тиском, навіть фізичним. На інші політичні партії не чиниться такого тиску, бо Путін знає, хто є справжньою альтернативою йому, тож і не дозволяє, аби наша підтримка зростала. Квітневі опитування Інституту Ґеллапа демонструють, що я сам можу розраховувати на 7-відсоткову підтримку. А це значить, що ми маємо шанси і на виборах, і в парламенті, тож можемо створити справжню опозицію. Бо зараз існує лише імітація опозиції. Натомість після виборів ми могли би зайнятися справжніми проблемами.
- Ви сказали, що це буде поступовий процес. Тобто, інакше кажучи, це вимагатиме кількох років?
- Це вимагатиме років, правда, проте нам сприяє конституційний календар. У вересні ми маємо парламентські вибори. А у вересні наступного року – вибори до регіональних та міських рад у одній четвертій країни. У березні 2018 року ми обиратимемо президента. Цих неповних двох років небагато для поступових змін. Звісно, ми не хочемо революції, бо цього росіяни мають вже досить. Але Путін мусить усвідомити, що виборів не можна організовувати в його стилі. Ми маємо міжнародні зобов’язання. Росія є членом Ради Європи та ОБСЄ, а правила цих двох організацій чітко визначають виборчі стандарти. І не йдеться лише про нас. Наші друзі тут у Європі мають зайняти чітку позицію та закликати Путіна, аби він дотримувався своїх міжнародних зобов’язань.
- Пане Касьянов, звісно, минуло чимало років від того часу, коли ви були прем’єром у Путіна. Але чи могли б ви допомогти нам зрозуміти, що діється в його голові?
- Я не знаю, що відбувається в його голові. Однак, я можу скласти певне уявлення про це на основі його дій. І знаю, що зараз Путін абсолютно зосереджений на збереженні влади. Отже, він потребує певної легітимізації поза межами Росії. А це значить потребу знайти зовнішнього ворога. І він його знайшов та про нього говорить: Сполучені Штати, країни Балтії, Польща та Україна. У цих, власне, напрямках зараз працює пропаганда. А Путін потребує перемог. На жаль, ареною для таких вправ сьогодні виступає Україна, бо Путін переконаний, що реакція Заходу на його дії буде такою ж, як після вторгнення Росії до Грузії у 2008 році. Вже за три місяці після цього Захід повернувся до приязних відносин з Росією. Отже, Путін вірить, що зараз буде так само. Але він прорахувався. Ви тут у Європі пробудилися та є одним цілим. А це дуже важливо. Окрім цього Путін потребує ворога всередині країни. Це, власне, ми. Він називає нас зрадниками, п’ятою колоною. Сьогодні ми не відчуваємо на собі якихось масових репресій, але деяких наших активістів вже ув’язнено, натомість у відношенні до інших тривають судові процеси.
- Як би, спираючись на це, ви охарактеризували перспективи політики Путіна?
- Політика пана Путіна короткозора. Він не має якогось стратегічного бачення розвитку Росії, а лише бореться за збереження своєї влади. У той же час Росію зараз поглинула економічна криза, що ускладнює збереження влади. Тому, власне, я вірю, що росіяни пробудяться.
- А яким чином Путіну протягом цих 16 років вдалося концентрувати в своїх руках настільки потужну владу?
- Насправді, він досягав підтримки різним чином. У перший період, коли я був прем’єром, наш уряд мав підтримку з боку середнього класу. Тоді ми проводили реформи. Хоч барель нафти коштував неповні 24 долари, нам вдалося вивести країну на шлях систематичного зростання – 7,6 відсотків ВВП на рік. Коли я пішов з уряду, то на основі цього ентузіазму та енергії ми мали чергове зростання – 40 відсотків ВВП. Тоді нафта коштувала вже 50 доларів. Однак, протягом останніх п’яти років зростання було лише на рівні 8 відсотків, тобто так, начебто його й зовсім не було. Натомість зараз другий рік поспіль ми спостерігаємо падіння, а ВВП вийшов на рівень 10-річної давності. Путін змарнував ці 10 років. Люди страждають і бачать, що вони вже не в стані жити навіть так, як півроку тому, адже грошей в них дедалі менше.
- Однак, від того часу, коли Євросоюз ввів проти Росії санкції за анексію Криму, рівень підтримки Путіна не змінився.
- Не можна інтерпретувати результатів цих соціологічних опитувань безпосередньо. Путін зробив так, що суспільство боїться. Більшість людей не хоче відповідати на такі запитання, тож, аби від них відчепилися, кажуть, що підтримують владу. Це не значить реальної підтримки. Хоч, на жаль, маю визнати, що у випадку Криму навіть освічені люди підтримали анексію. Хоч вони й виступають проти Путіна і його політики. Насправді, вони розуміють, що у 21 столітті держави не можуть так поводитись, але вважають анексію справедливою. Чому, бо в усіх шкільних підручниках Росії написано, що Крим завжди був частиною нашої країни та нашої історії. Вони переконані, що передача Криму Україні була помилкою Хрущова, яку зараз виправлено.
IAR/А.М.
Владімір Путін бореться за збереження влади, а єдиним способом позбавити його її є вибори, - вважає один з найвідоміших російських опозиціонерів Міхаіл Касьянов.
А ми пропонуємо Вашій увазі розмову лідером російської партії ПАРНАС, записану під час його нещодавнього візиту до Польщі. У студії Антон Марчинський.
- Ким сьогодні є Міхаіл Касьянов – колишнім прем’єром, опозиціонером, людиною, котра вірить у сучасну Росію, котра не здається, а, може теж, котра бореться за досягнення чогось неможливого?
Kas1
- Гадаю, що перше визначення є правильним. Я намагаюся показати росіянам, що не все ще втрачено та що ми можемо повернути нашу країну на шлях європейського вибору і демократії, та що я знаю, як це зробити. Росіяни мають лише пробудитися, зрозуміти, хто для них є джерелом всіх проблем та піти на парламентські вибори у вересні. Вони мають проголосувати за зміни та за мою партію ПАРНАС. Адже я показую суспільству, що ми маємо досвід та людей, котрих вже наступного дня можемо оголосити членами уряду. Ми здатні запропонувати нову програму для нашої країни, де будуть передбачені економічні та суспільні реформи. Росіяни мріють про те, аби ліпше жити, та хочуть, аби ми мали добрі відносини з сусідами та Європейським Союзом. 50 відсотків нашої торгівлі – це торгівля з ЄС. А 75 відсотків іноземних інвестицій в російську економіку походить з Євросоюзу. Тому Європа – це наш природний партнер і ми не можемо собі дозволити руйнувати з нею відносини, як це робить Путін. Це, власне, я й пояснюю людям. Бо ми можемо поліпшити ці відносини майже відразу, адже маємо ті самі цінності, що й решта європейців.
- Але як це вчинити? Як можна переконати людей, знаючи, якою є, наприклад, ситуація в російських ЗМІ?
Kas3
- Це справді дуже-дуже важко. Це наша головна проблема, бо влада не дозволяє нам використовувати жодних інших засобів комунікації крім інтернету. Коли я подорожую до різних частин країни, то стикаюся там з провокаціями, тиском, навіть фізичним. На інші політичні партії не чиниться такого тиску, бо Путін знає, хто є справжньою альтернативою йому, тож і не дозволяє, аби наша підтримка зростала. Квітневі опитування Інституту Ґеллапа демонструють, що я сам можу розраховувати на 7-відсоткову підтримку. А це значить, що ми маємо шанси і на виборах, і в парламенті, тож можемо створити справжню опозицію. Бо зараз існує лише імітація опозиції. Натомість після виборів ми могли би зайнятися справжніми проблемами.
- Ви сказали, що це буде поступовий процес. Тобто, інакше кажучи, це вимагатиме кількох років?
Kas4
- Це вимагатиме років, правда, проте нам сприяє конституційний календар. У вересні ми маємо парламентські вибори. А у вересні наступного року – вибори до регіональних та міських рад у одній четвертій країни. У березні 2018 року ми обиратимемо президента. Цих неповних двох років небагато для поступових змін. Звісно, ми не хочемо революції, бо цього росіяни мають вже досить. Але Путін мусить усвідомити, що виборів не можна організовувати в його стилі. Ми маємо міжнародні зобов’язання. Росія є членом Ради Європи та ОБСЄ, а правила цих двох організацій чітко визначають виборчі стандарти. І не йдеться лише про нас. Наші друзі тут у Європі мають зайняти чітку позицію та закликати Путіна, аби він дотримувався своїх міжнародних зобов’язань.
- Пане Касьянов, звісно, минуло чимало років від того часу, коли ви були прем’єром у Путіна. Але чи могли б ви допомогти нам зрозуміти, що діється в його голові?
Kas5
- Я не знаю, що відбувається в його голові. Однак, я можу скласти певне уявлення про це на основі його дій. І знаю, що зараз Путін абсолютно зосереджений на збереженні влади. Отже, він потребує певної легітимізації поза межами Росії. А це значить потребу знайти зовнішнього ворога. І він його знайшов та про нього говорить: Сполучені Штати, країни Балтії, Польща та Україна. У цих, власне, напрямках зараз працює пропаганда. А Путін потребує перемог. На жаль, ареною для таких вправ сьогодні виступає Україна, бо Путін переконаний, що реакція Заходу на його дії буде такою ж, як після вторгнення Росії до Грузії у 2008 році. Вже за три місяці після цього Захід повернувся до приязних відносин з Росією. Отже, Путін вірить, що зараз буде так само. Але він прорахувався. Ви тут у Європі пробудилися та є одним цілим. А це дуже важливо. Окрім цього Путін потребує ворога всередині країни. Це, власне, ми. Він називає нас зрадниками, п’ятою колоною. Сьогодні ми не відчуваємо на собі якихось масових репресій, але деяких наших активістів вже ув’язнено, натомість у відношенні до інших тривають судові процеси.
- Як би, спираючись на це, ви охарактеризували перспективи політики Путіна?
Kas6
- Політика пана Путіна короткозора. Він не має якогось стратегічного бачення розвитку Росії, а лише бореться за збереження своєї влади. У той же час Росію зараз поглинула економічна криза, що ускладнює збереження влади. Тому, власне, я вірю, що росіяни пробудяться.
- А яким чином Путіну протягом цих 16 років вдалося концентрувати в своїх руках настільки потужну владу?
Kas7
- Насправді, він досягав підтримки різним чином. У перший період, коли я був прем’єром, наш уряд мав підтримку з боку середнього класу. Тоді ми проводили реформи. Хоч барель нафти коштував неповні 24 долари, нам вдалося вивести країну на шлях систематичного зростання – 7,6 відсотків ВВП на рік. Коли я пішов з уряду, то на основі цього ентузіазму та енергії ми мали чергове зростання – 40 відсотків ВВП. Тоді нафта коштувала вже 50 доларів. Однак, протягом останніх п’яти років зростання було лише на рівні 8 відсотків, тобто так, начебто його й зовсім не було. Натомість зараз другий рік поспіль ми спостерігаємо падіння, а ВВП вийшов на рівень 10-річної давності. Путін змарнував ці 10 років. Люди страждають і бачать, що вони вже не в стані жити навіть так, як півроку тому, адже грошей в них дедалі менше.
- Однак, від того часу, коли Євросоюз ввів проти Росії санкції за анексію Криму, рівень підтримки Путіна не змінився.
Kas8
- Не можна інтерпретувати результатів цих соціологічних опитувань безпосередньо. Путін зробив так, що суспільство боїться. Більшість людей не хоче відповідати на такі запитання, тож, аби від них відчепилися, кажуть, що підтримують владу. Це не значить реальної підтримки. Хоч, на жаль, маю визнати, що у випадку Криму навіть освічені люди підтримали анексію. Хоч вони й виступають проти Путіна і його політики. Насправді, вони розуміють, що у 21 столітті держави не можуть так поводитись, але вважають анексію справедливою. Чому, бо в усіх шкільних підручниках Росії написано, що Крим завжди був частиною нашої країни та нашої історії. Вони переконані, що передача Криму Україні була помилкою Хрущова, яку зараз виправлено.
Нагадуємо, що про особливість влади Путіна і про те, що її збереження є головною метою російського очільника, нам розповідав колишній прем’єр-міністр Росії і теперішній опозиціонер Міхаіл Касьянов.
IAR/А.М.