У Польщі добігає кінця президентська кампанія. 10 травня поляки підуть на виборчі дільниці, аби обрати голову держави на наступні 5 років. Чим запам’ятаються ці перегони, хто у переддень голосування є фаворитом та що кандидати думають про польську допомогу Україні?
Одинадцять кандидатів, серед них одна жінка, четверо безпартійних та дев’ятеро людей з вищою освітою. Знані політики та нові обличчя. У найближчу неділю громадяни Польщі обиратимуть, хто стане президентом.
На початку року здавалося, що ця кампанія не буде мати жодної інтриги: рейтинг теперішнього президента Броніслава Коморовського наближався до 60% і вибори могли спокійно закінчитися ще у першому турі. Сьогодні за Коморовського хочуть голосувати заледве 40%, тоді як його головного опонента, представника опозиційної партії Право і справедливість Анджея Дуду підтримує понад 20% електорату. Взнаки далася доволі млява кампанія діючого президента та енергійність молодого Дуди. Останній вирішив зробити ставку на обіцянки більше підтримати родини, не вводити євро та змінити Конституцію:
- Я опрацюю програму під назвою «Польща – мій дім». Вона передбачатиме преференції для підприємців, які візьмуть на роботу молодих людей. Це буде система пільг для молоді, яка матиме ідеї на свою підприємницьку діяльність. Час підвищити квоту, вільну від податків. У країнах, де влада є порядною, той хто заробляє мінімальну зарплатню, взагалі податки не платить.
Броніслав Коморовський проводив свою кампанію під девізом «Згода і безпека». Говорив про ті можливості, які Польща вже використала будучи членом ЄС, і які ще має використати, обіцяв зміцнювати обороноздатність країни:
- На цих виборах йдеться про найважливішу річ – безпеку. Безпека сьогодні є найважливішою потребою поляків. Я чую про це на щоденних зустрічах – хочемо такої Польщі, яка об’єднує, а не ділить. Польщі згоди, а не конфлікту, яка опирається на здоровому глузді, а не політичних спекуляціях. Хочемо Польщі раціональної, а не радикальної.
Цікаво, що і Коморовський, і Дуда, часто зверталися до подій в Україні, проте завжди у контексті як запевнити безпеку Польщі. Оскільки обидва кандидати вважають, що Брюссель мусить підтримувати Київ, а санкції запроваджені проти Росії зносити не можна, то ця тема у дебатах між ними майже не з’являлася.
На третьому місці в опитуваннях доволі довго трималася Маґдалєна Оґурек, представниця Союзу лівих демократів, проте останніми тижнями її потіснив Павел Кукіз, колишній рок-музикант, тепер критикуючий існуючу політичну систему. Кукіз критикує правлячу Громадянську платформу так само полум’яно, як і Право і справедливість, і вимагає зміни еліт:
- Польща має такі самі проблеми, як і 90 років тому. Вона поділена, до неї не висловлюють повагу, а ми забули, чим є солідарність. Ми мусимо повірити у себе та повірити один одному. Мусимо, бо Польща це наш найбільший скарб.
Щоправда, що конкретно треба збудувати – Кукіз не дає відповіді на це запитання. Маґдалєна Оґурек представниця Союзу лівих демократів, зі своїми білими платтями та високими підборами, не дуже пасувала до соціал-демократичної риторики політичної сили, яку вона представляє. Одним з найяскравіших моментів її кампанії стало винайдення рецепту на поліпшення стосунків між Польщею та Росією:
- Я б не вагалася відповісти на депешу президента Владіміра Путіна, і підняла б слухавку, щоб до президента Російської Федерації подзвонити. У нас немає грошей і це не лежить в інтересі безпеки жодного поляка, аби російські ЗМІ називали нас ворогом Росії номер один.
Хто особливо переймається через відносини Польщі та Росії, це євродепутат Януш Корвін-Мікке. Він минулого року був одним з небагатьох, хто у Європарламенті голосував проти ратифікації Угоди про асоціацію ЄС-Україна. Зараз Корвін вважає, що Польща має лагідніше поводитися з Росією та перестати допомагати Україні, аби запобігти початкові Третьої Світової війни:
- Оскільки Угорщина, Румунія та Словаччина, країни що межують з Україною, абсолютно не підтримують антиросійську риторику Вашингтона, то якби Польща, так само як Білорусь, оголосила нейтралітет, то НАТО б не мало доступу до України. США не могли б зробити в Україні провокацію і це був би величезний польський внесок до миру в усьому світі. В інтересі Польщі існування незалежної України, але це не наш клопіт, буде вона з Донбасом чи без. Скажу навіть більше – для наш вигіднішою є слабша Україна. Київ є німецьким клієнтом, тому після розпаду ЄС я б не хотів опинитися між Україною та Німеччиною, котрі обидві мають до нас територіальні претензії.
Якою б дивною не здавався логіка Корвіна, сьогодні за нього хочуть голосувати 5% поляків. У нього є ще більш радикальний колега – Марьян Ковальський з Національного руху. Той відверто закликає поляків відмежуватися від Києва через різні погляди на історію:
- Якщо буду мати на це вплив, ніколи не допущу, щоб Польща долучилася до російсько-української авантюри. Це не наша війна, а Україна з теперішньою владою абсолютно не є пропольською. Це вони самі проводять марші бандерівців та ставлять Бандері пам’ятники. Якщо їм бракує військових – хай заберуть українських студентів з Польщі, які тут лазять по дискотеках з польськими дівчинами.
Мабуть, найбільш оригінальним кандидатом під час цих перегонів є самовисуванець Ґжеґож Браун. Він пропонує надати усім полякам дозвіл на носіння зброї, повернути смертну кару та офіційно коронувати Ісуса Христа королем Польщі. Як й інші ультраправі, він виступає проти польської допомоги Україні.
На думку політолога Марціна Поремби, ця кампанія була дуже слабкою. Кандидати зосередилися на піарі та звинуваченні опонентів, замість представляти реальні проекти для поліпшення ситуації у країні:
- Я бачу багато спільного між кампанією кандидатів та рекламою якогось продукту, яка робиться тільки для того, аби отримати прибуток. Тією ж логікою керуються партії, які виставили своїх кандидатів. Це така собі промоція перед парламентськими виборами восени. Кандидати висували пропозиції, які взагалі не стосуються компетенцій президента. Наприклад, у сфері фінансів – збільшення квоти доходів, вільної від податку. Тоді як за польською Конституцією президент навіть не має права ветувати закон про бюджет. А насправді, більшість ідей кандидатів належать до компетенцій уряду, а не тієї посади, на яку вони хотіли б бути обраними.
За даними Центру дослідження громадської думки, 10 травня 73% поляків мають намір взяти участь у виборах. 14% досі вагаються, 13% напевно не будуть цього робити. Проте у 2010-му, коли відбувалися попередні вибори глави держави, бажання участі у них декларували 75%, а до дільниць прийшли скромніші 55%. За польським законодавством, якщо жоден кандидат у неділю не отримає 50% голосів плюс один голос, за три тижні відбудеться другий тур.
Олена Бабакова