У центрі світової уваги знову Ірак – терористи, сповідники ідеології відродження ісламського халіфату та джихаду, зайняли північ країни та готуються до атаки на столицю. Чому у Багдаді знову неспокійно – про це говоримо з Міхалом Жаковським, колишнім кореспондентом Польського радіо в Іраку.
Останній раз про Ірак так багато говорилося, коли відбулася страта багаторічного диктатора цієї країни – Саддама Хусейна. Потім – у 2011-му, коли США вивели звідти свої війська. Чим жила країна протягом останніх років?
– Думаю, що говорячи про страту Хусейна, можемо сказати – екзекуція над Хусейном. Людину, колишнього диктатора, було брутально вбито. І це одна з причин сьогоднішніх подій в Іраку. Суд над Хусейном не був прозорим, люди не отримали відповіді на багато слушних запитань. Все, що відбувалося після цієї страти, коротко можу назвати так – шиїти, представники одного з напрямів ісламу, взяли реванш у сунітів, представників іншого. Не можна сказати, що в країні зовсім не відбулося позитивних змін: пройшли демократичні президентські та парламентські вибори, пройшов розподіл законодавчої та виконавчої влади, заново була сформована армія та поліція. Цей процес тривав до 2011-го, поки американці не залишили Ірак і почалося те, що усі передбачали – загострення суннітсько-шиїтського конфлікту, кланові сутички, посилення впливу аль-Каїди.
Тобто, зміна правлячих еліт відбулася, реформа силових структур – відбулася, початки демократії – були. Чого ж забракло?
– Саддам Хусейн був людиною, на руках якої – чимало крові, але він вмів утримувати ту штучну конструкцію, якою є держава Ірак. Адже територія Іраку сьогодні – це спадщина британського колоніалізму, який об’єднав в один протекторат народи, котрі до ХІХ століття мали між собою мало спільного. Сьогодні шиїти, які складають 60% населення Іраку, мають найбільший вплив на політичне життя, володіють країною, але не керують нею. Теперішній прем’єр Нурі аль-Малікі не має жодної підтримки на Заході. Він не має і безумовної підтримки у своїй шиїтській громаді – аятолла аль-Асістані, духовний лідер іракських шиїтів, закликав громаду брати зброю до рук і воювати з сунітами. Все задля того, аби боротися з організацією Ісламська держава Іраку, яка має своє коріння у структурах аль-Каїди, її лідером є Абубах аль-Багдаді, терорист та злочинець. Армія Іраку виявилася безрадна проти нього.
А що це за концепція – Ісламська держава Іраку та Леванту? Бойовики, які зараз підходять до Багдада, мають намір не просто змінити уряд, а збудувати новий халіфат?
– До якогось моменту це була доволі екзотична концепція. Ісламську державу Іраку створила людина, яку дуже довго шукали американські спецслужби – Абу Муса пар-Заркаві. Його кілька років тому було вбито. Але коли почалася громадянська війна у Сирії, на теренах підконтрольних повстанцям одразу з’явилася аль-Каїда. Її бойовики вражали своєю жорстокістю – вбивали мирних мешканців, розпинали християн. Поряд почали діяти конкуренти – організація аль-Нусра. Вже тоді серед її керівництва були помітні чеченці. Після кількох років діяльності у Сирії, частина аль-Каїди та частина аль-Нусри об’єдналися в Ісламську державу Іраку та Леванту. Це джихадистська організація, до речі, одним з її лідерів і сьогодні є чеченець, якого араби називають «Рудий». Серед радикальних ісламістів вже давно існувала ідея відновлення світового халіфату зі столицею у Багдаді. І джихад – це шлях до цього. Між іншим тому лідер Ісламської держави Іраку і Леванту називається Абубак аль-Багдаді, тобто «людина з Багдаду», хоча реально він там не народився. Аналітики вважали ідею халіфату маргінальною, але сьогодні територія підконтрольна організації простягається від сирійсько-турецького кордону до північних передмість Багдада.
Отже, значна частина Іраку окупована терористами, а що в цій ситуації курди – саме вони, поряд з шиїтами, найбільше виграли від усунення Хусейна від влади?
– Про курдів часто казали, що це народ, який хоче створити власну державу, цим вони і керуються. Але тепер картинка виявилася іншою. Держава – добре, колись у майбутньому, а сьогодні дайте нам використати прибутки від видобутку нафти. Сьогодні курди мають автономію в Іраку, але вони незадоволені Багдадом через схему розподілу нафтових прибутків, курди говорять, що центральний уряд як мачуха позбавляє їх впливів у своєму домі. І ось, коли на столицю наступають терористи, котрі діють від імені суннітів, яких прем’єр аль-Малікі дискримінував, курди поділяють їхню аргументацію. Коли терористи почали свій похід на Багдад, курди зайняли місто Кіркут на півночі, де знаходяться багаті нафтові поля. Курди проголосиди, що не будуть втручатися у конфлікт і чекають на привабливу пропозицію з Багдада.
І як на ці події реагують США, поза тим, що президент Обама вислав 200 морських піхотинців для охорони американського посольства та вперше з 1979 року подзвонив лідерові сусіднього Ірану?
– Барак Обама зараз мусить дбати про свою популярність, популярність своєї партії, показувати вірність своїм рішенням. Він прийшов до влади під гаслом виведення військ з Іраку. Зараз в Іраку є американські радники, є ЦРУ, але він не може вислати туди регулярну армію. Але не забуваймо – з 2003 року, коли американці увійшли до Іраку, військові технології розвинулися. Тепер у США є кілька тисяч дронів, кожен їх наліт – зруйноване село чи містечко. Війну можна вести і без введення танків та піхоти. Слова Обами – це данина виборцям, дії натомість будуть таємними. Американці ніколи повністю не вийшли з Іраку, вони увесь час воюють.
Терористи вже захопили Мосул – друге найбільше місто Іраку. Відбуваються масові страти прибічників уряду. Як далі розвиватиметься ситуація? Багдад знову буде завойований?
– Я би прогнозував розвиток ситуації на некористь мирних мешканців. У цьому жорстокому політично-військовому конфлікті найбільше страждає населення Іраку. Коли я був у Іраку, я бачив як члени родин щоденно прощалися один з одним без сподівань, що ввечері побачаться. Тепер такі сцени знову повернуться. Як би не повели себе США, в Іраку ще довго не буде спокійно.
Ситуацію коментував Міхал Жаковський, публіцист міжнародної редакції Польського радіо, колишній кореспондент в Іраку.
Олена Бабакова