У Росії їх було троє, в Україні – четверо, а в Білорусі – всього один. Протягом 20 років країною керує президент Аляксандр Лукашенка. Європа багато разів критикувала режим Лукашенки, однак теперішній стан діалогу Брюссель-Мінськ можна окреслити як «без змін». Чи ситуація в Білорусі зміниться найближчим часом – про це говорили учасники Східноєвропейської конференції у Варшаві.
Режим Аляксандра Лукашенки це проблема не тільки для Білорусі, це проблема та небезпека для Заходу, - з такою тезою виступив Андрєй Санніков, кандидат на виборах президента Білорусі в 2010 році, голова громадянської ініціативи Європейська Білорусь:
- Це проблема, що у центрі Європи існує режим, який може торгувати зброєю, який підтримує інші авторитарні країни. Пам’ятаймо – Лукашенко співпрацював і з Уго Чавесом, і з Муамаром Каддафі, зараз підтримує всі ініціативи Путіна.
З Андрієм Санніковом погоджується Аляксандр Мілінкевич, кандидат у президенти Білорусі в 2006 році, керівник програм Фонду сприяння локальному розвитку:
- Безумовно, будь-яка диктатура, втім диктатура Лукашенки, є небезпечною. Диктатура є непередбачуваною та дестабілізуючою, і не тільки для населення самої країни. Через процеси, які супроводжують падіння диктатури, часто потерпають сусідні країни. А що, російська диктатура є безпечною? Всі диктатури створюють дискомфорт для демократичних країн. Для Заходу демократія це не символ, а спосіб життя та розвитку. І безпечніше мати сусідів, які відповідають демократичним стандартам.
А от Станіслав Шушкевич, колишній голова Верховної Ради Білорусі та лідер країни на початку 90-х років, припустив, що Європі режим Лукашенки не загрожує. Загрожує він самим білорусам:
- Лукашенка бажає панувати, бо керувати він не вміє. Люди у Білорусі, яка мала кращі стартові умови ніж країни Балтії, сьогодні живуть гірше, ніж в Латвії чи Литві. Це видно в усьому: рівень ВВП, цін, обсяг середньої зарплатні, тривалість життя. Загроза є для білорусів, що цей процес погіршення триватиме. Загрози ж для Європи немає жодної.
Найбільша шкода від режиму Лукашенки для білорусів – це, як вважає Мілінкевич, втрата шансів:
- Білорусь втрачає шанс на гідне життя, добробут, європейські стандарти. Ми застопорилися у минулому, в Радянському Союзі, і лише намагаємося його якось модернізувати. Росія зараз пропонує Білорусі альтернативу – Митний союз, відверто недемократичну структуру. І це знову втрата шансів.
У зв’язку з погіршенням економічної ситуації в країні протягом останніх років Андрєй Санніков високо оцінює вірогідність початку масових протестів:
- Це можливо. Ми бачили у 2010-му, у 2011-му році, що протести можливі. Що до цього призведе? Не знаю. Але треба створювати можливості.
Більш стриманим у оцінках є Аляксандр Мілінкевич:
- Не можна нічого передбачити. Є багато факторів, які викликають незадоволення населення. Перше за все це економіка. Вона може й сама «вибухнути», знищуючи при цьому диктатуру. Щоправда, може бути й штучно спровокована Росією криза, якщо Москва підніме ціни на газ. Тоді не знаю, чи посприятиме така криза демократичним перетворенням. Друге питання – багато хто зі старої опозиції вже втомився, демократичних активістів у країні стало менше. Але головна проблема це навіть не кількість. Люди просто не вірять в білоруську опозицію. Зараз наша мета – переконати громадян, що ми без кривавої революції можемо провести ті реформи, про які люди мріють.
А Станіслав Шушкевич у цьому питанні взагалі виявився песимістом:
- Ніякого пожвавлення чекати не варто. Адже у нас – як у нацистській Німеччині, де всі підтримували Гітлера. Тоді пропаганда Геббельса працювала недаремно. А білоруська державна пропаганда зараз працює так само.
Яких реформ хочуть білоруси? Мілінкевич розуміє, що в першу чергу тих, які безпосередньо вплинуть на їхній добробут:
- Люди звісно думають про економічні та соціальні реформи. І в Бересті, і в Гомелі люди в першу чергу питають про економічні зміни. Хвилює людей також брак нормальної медичної допомоги. Лікарні у невеликих містах є дуже бідними. Ще одна проблема – освіта. Вона коштує великі гроші, це проблема для родин, де є кілька дітей. Дуже важлива річ – люди хочуть обирати керівників: мера міста, голову району, хочуть аби влада залежала від них.
На коментарі політологів, що у Білорусі зараз немає кому очолити громадський рух, Шушкевич відповідає іронічно:
- У нас навпаки вождів більше ніж учасників. Адже активна громадська позиція так насправді важко дається. Легко бути активним, коли ти професійний політик, професійний революціонер. В нас немає легальних опозиційних політичних партій, які б були представлені в парламенті. Тому у нас треба ще й працювати та заробляти на життя. І тільки після цього знаходити час на громадську активність.
Нагадаємо, Аляксандр Лукашенка керує країною безперервно з 1994-го року. У 2004-му в Білорусі пройшов референдум, згідно з його результатами одна особа може необмежену кількість разів обиратися президентом. У 2010-му Лукашенку в четвертий раз обрали главою держави. Після цього пройшла хвиля арештів опозиційних лідерів. Ці вибори, як і вибори 2001 та 2006 року не визнані ані ЄС, ані США, ані ОБСЄ. У рейтингу Freedom House Білорусь названа «несвободною країною», за рівнем дотримання політичних свобод та громадянських прав Білорусь посідає одну з найнижчих сходинок у рейтингу.
Redakcja Białoruska PRdZ/О.Б.