Сполучені Штати, які передбачувано, голосували «проти», закликають не сприймати резолюцію як визнання державності Палестинської Автономії. Які юридичні та дипломатичні наслідки може мати рішення Генеральної Асамблеї та чому голосування в ООН минулого тижня стало успішним для Палестини, і що означає зміна її статусу в організації? Ці питання коментує експерт Польського інституту міжнародних відносин Войцєх Лоренц.
- Я не погоджуюся з оцінками тих експертів, які вважають результат голосування виключно успіхом пропаганди. До цього моменту Палестина не мала статусу держави, про неї говорили тільки як про певну формацію. Тепер же говорять, що це однак держава, і хоч вона не має статусу країни-члена ООН, однак вже є спостерігачем. Частина аналітиків вважає, що для палестинців цей статус є важливим, аби змогти оскаржити Ізраїль перед Міжнародним карним трибуналом за порушення їх прав чи військові злочини. Хоча ця палиця матиме два кінці – Ізраїль теж зможе оскаржувати Палестину, проте він подібно до США не визнає вироків Трибуналу. В кожному разі, резолюція дає палестинцям можливості продовжити боротьбу не в площині терору, як було дотепер, а в площині міжнародного права. І це важлива зміна, я би навіть сказав – корисна.
Які країни незадоволені подібною зміною ситуації?
- Звісно, підвищення статусу Палестини в ООН не сподобалося Ізраїлю та Сполученим Штатам, а також іншим союзникам Тель-Авіва, таким як Польща. На думку цих країн, правила співіснування двох незалежних держав – Ізраїля та Палестини – мають повстати в результаті переговорів, а не примусу когось до чогось різними методами.
Ізраїль вже висловив своє ставлення до цієї резолюції: подібна зміна статусу Палестини замість поліпшити ситуацію на Близькому Сході може ускладнити мирний процес. Чи це реальний сценарій розвитку подій?
- Це може ускладнити ситуацію в тому сенсі, що в Ізраїлі популярнішою стане позиція: якщо Палестина не йде щляхом переговорів, а хоче до чогось змусити Тель-Авів, то треба прискорити розширення зони поселень на Західному березі Йордану. Це б, звісно, не покращило атмосферу. Але пам’ятаймо, що вже була нагода для палестинців укласти мир з Ізраїлем на корисних – з сьогоднішньої точки зору – умовах, а її не використали. Зараз же Ізраїль не зацікавлений переговорами. У цьому конфлікті є так: як одна сторона хоче – то друга ні, і навпаки. Вони не можуть вийти назустріч один одному.
Ви згадали, що зміна статусу Палестини в ООН дасть можливість палестинцям звернутися до Міжнародного карного трибуналу. Чи палестинці скористаються цією опцією, чи все закінчиться на погрозах?
- Ми не знаємо, що відбувалося в кулуарах ООН перед голосуванням. Можливо, палестинська делегація підписала порозуміння, що в обмін на підтримку резолюції вони не будуть шукати справедливості в Ґаазі. Якщо ж такого не було, то Палестина, я думаю, використає цю можливість. Ізраїль намагається применшити вагу цього рішення, однак немає чого приховувати – це дуже некомфортний розклад для нього. Вже сьогодні багато ізраїльських політиків відмовляються від закордонних подорожей, адже побоюються бути арештованими наприклад у Великобританії чи Іспанії. Отже, якщо б до Трибуналу потрапила справа про нелегальну розбудову поселень чи інтервенцію у секторі Гази, Ізраїль не визнає вироку суддів. Однак в інших країнах його заакцептують, і тоді над ізраїльськими політиками нависне загроза арешту. Хоча Міжнародний трибунал є також політичною інституцією, і не факт, він захоче займатися палестинськими справами.
29 листопада, коли відбувалося голосування за надання Палестині статусу держави-спостерігача в ООН, світ відзначав міжнародний день солідарності з палестинським народом. Ця дата покликана привернути увагу громадськості до гуманітарних проблем, які виникають внаслідок палестино-ізраїльського конфлікту. З якими проблемами стикаються організації, котрі допомагають постраждалому населенню, розповідає Моніка Коровайчик-Суйковська з Польської гуманітраної дії:
- Палестинські території є особливо важкими, якщо йдеться про нашу працю. Адже там гуманітрані проблеми повстають внаслідок політичного конфлікту, а не стихійного лиха. На жаль, палестино-ізраїльський конфлікт, який є одним з найважчих на світі, навряд чи скоро закінчиться. Перешкоди для праці організацій, подібних до нашої, теж мають політичний характер: неможливість легальної роботи, вільних переміщень, набору нових працівників. Маємо також проблеми з дотриманням норм міжнародного гуманітарного права обома сторонами конфлікту. Ми часом спостерігаємо за діяльністю ізраїльської армії, яка дискримінує палестинську меншість, проте не маємо жодних засобів, як цьому протидіяти.
Як діють гуманітарні організації, якщо виникає потреба політичного втручання?
- Гуманітарні організації за своєю природою є і хочуть бути нейтральними. Аби забезпечити реалізацію своїх проектів в Палестині ми змушені не тільки розробляти план та будувати інфраструктуру, але й уберегти ці проекти від замороження чи знищення. Тоді ми звертаємося по допомогу до держав-членів ООН або до країн, з яких походять гуманітарні місії, аби вони вжили дипломатичних заходів. Ми змушені постійно пояснювати Ізраїлю чи палестинцям, чому ми діємо так, а не інакше. А сектор Гази це дуже специфічне місце – ми працюємо не тільки в умовах військового конфлікту, але й блокади.
Нагадаємо, що українські дипломати не взяли участі у голосуванні за надання Палестині статусу держави-спостерігача в ООН, а польські утрималися. Наразі Євросоюз закликає сторони конфлікту до продовження мирних переговорів, а Ізраїль – зупинити процес будівництва поселень на Західному березі Йордану. Палестинці ж тріумфують; як сказав у неділю голова Паленстинської національної асамблеї Махмуд Аббас: «Тепер ми маємо свою державу».
О.Б.