Павел Коваль – народжений 1975 року, польський політик, доктор політології, історик, публіцист, у 2005-2009 роках депутат польського парламенту, колишній віце-міністр закордонних справ, з 2009 року депутат Європейського Парламенту від Польщі, з 2011 – шеф партії Польща є найважливіша.
Саме ця людина вестиме кулінарне шоу на українському телеканалі ТВі під назвою «Смак Європи». Кухня має стати претекстом для розмови про Європу і політику – це ваша ідея?
Павел Коваль: Ні, це радше ідея Миколи Княжицького. Проте, фактично, згодом ми дійшли висновку, що кухня та прості рецепти, які самому можна виконати в домашніх умовах, а продукти можна придбати на базарі в Києві, Львові чи іншому українському місті – стануть претекстом для розмови про важливі політичні справи, які стосуються України, Польщі, Європи, США. Тобто місць, де приймаються стратегічні рішення щодо майбутнього України. Ідея дуже проста, я здивований, що вона викликала таке зацікавлення. Дома я теж сам роблю покупки, готовлю страви. У мене четверо дітей, отже, я їм часто сам готую їсти.
Перші записи вже зроблені, як розумію не лише українці матимуть змогу довідатися чогось від вас, але й ви довідаєтеся чогось про українців і Україну?
П.К.: Ось, цікаве перше враження з базару. Я завжди купував на базарі в Україні речі, які можна було забрати із собою до Польщі, але, ніколи це не було м’ясо. А на цей раз, я робив «м’ясні покупки», і ствердив, що якість українського м’яса дуже добра, що є великий вибір свнини і яловичини суто українського походження. Це зробило на мені велике враження, і заперечило існуючий стереотип, що доброякісну яловичину можна придбати виключно у Франції. Беручи до уваги той факт, що я дуже часто побуваю в Україні, то якихось інших особливих відкриттів не зробив. Є багато плюсів і мінусів, коли говорити про польську та українську кухню. Наприклад, і в Польщі і в Україні розварюють макарони, майже всі розварюють овочі. На мій погляд – це також стосується політики, деякі вади в українській та польській політиці – вони подібні. Для мене новинкою було те, що я мусив поєднати дві справи – варіння та розмову про політику, і надодачу, все це треба було робити перед камерою. Назагал – це політика про все розпитують а не навпаки.
А хтось із ваших гостей вас здивував?
П.К.: Ні, ніхто мене не здивував, мене здивував лише сам факт, що аби провести 10-ти хвилинну розмову треба бути до неї готовим. Для мене це стало уроком покірливості, що робота журналіста – складна.
Якою мовою ви спілкуєтеся зі своїми гістьми?
П.К.: Коли знімаємо – я говорю польською, мої гості українською. Натомість коли приготовляємо все це, підбираємо теми для обговорення, спілкуємося російською та українською. Я просто добре знаю російську, й іноді мені ніяково публічно говорити українською, щоб не перемішувати, не калічити мови.
Незалежній Україні 21 рік. У вас є побажання для молодої української держави?
П.К.: Я б дуже хотів, щоб Україна, незалежна Україна, принаймні для тих своїх громадян, які народилися вже в період тривання цієї незалежності, могла запевнити такі ж самі умови розвитку, як Польща, Німеччина, чи Франція.
Про свої нові обов’язки розповідав для нас Павел Коваль.
А в Польщі, природно, теж помітили, що Павел Коваль прийняв на себе нову роль. Інформація про участь політика в українському кулінарному шоу появилася в газетах і, зокрема, на комерційному інформаційному телеканалі.
Тижневик «Wprost» вирішив всебічно розглянути тему політиків, які беруться варити, і це не лише в контексті Павела Коваля, але взагалі, поцікавився цими механізмами.
Доктор Войцєх Цваліна, співавтор книжки «Політичний маркетинг» говорить виданню «Wprost» так: «публічне приготування страви, її споживання та розповіді про кулінарні традиції – це суттєвий елемент у побудові політичного іміджу. Політик показує, що він – звичайна людина, така, як кожен із нас. Павел Коваль у фартуху з черпачком – це для звичайного громадянина хтось значно привабливіший за занудливого політика у костюмі».
Дотепер польські політики нагадували собі про кухню тільки при нагоді виборів. І вибирали радше споживання їжі, ніж її приготування. В принципі, єдиним політиком, який у Польщі публічно приготувляв страву був Яцек Куронь. У період трансформації, коли люди масово втрачали роботу, він на вулиці, роздавав суп, який так і назвали «куронівка».
Павел Коваль, у кухонному мистецтві вступає на шлях давно у світі вже відомий. Ось, британський принц Кароль відомий своїми екофермами. Перша леді Америки Мішель Обама вирощує овочі в городі Білого дому. А залізна канцлер Меркель нещодавно зізналася, що коли хоче зняти стрес - іде готувати.
Чому приготування страв робить кар’єру в політиці? Політолог, професор Казімєж Кік – відповідає на це запитання на сторінках тижневика «Wprost»: легше зварити суп, ніж виконати виборчі обітниці.
Однак, пам’ятаймо, іноді трапляється, що політик щось наобіцяє – і що ще гірше – виконає свою обітницю.
Запрошую послухати звуковий файл
Лідія Іванюх