Logo Polskiego Radia
Print

Польський публіцист Давід Вільдштайн про АТО: Гнилизна, яку ми полюбили

PR dla Zagranicy
Natalia Beń 30.10.2017 10:36
Щодня на фронті гине кілька, іноді кільканадцять осіб. Процвітає контрабанда. Всі з цим погодилися. Не лише в Європі, але й у самій Україні
Слов'янськ, Міська рада під контролем озброєних чоловіків у масках, 14 квітня 2014 рокуСлов'янськ, Міська рада під контролем озброєних чоловіків у масках, 14 квітня 2014 рокуWikimedia Commons/CC BY-SA 3.0/Amakuha

У виданні http://niezalezna.pl Давід Вільдштайн, який повернувся зі Східної України, пише, що тамтешній фронт, у певному сенсі, буває навіть чарівним. Краєвид приводить авторові статті на думку хвилі, він описує порожні дикі поля висохлої трави, соняшників, а де-не-де руїни сіл, які «виростають з українського чорнозему, що лежить облогом». Усе поринає в барви осені.

Польський публіцист звертає увагу на бездомних тварин – коти й собаки шукають тепла в окопах. Військові укріплення оточені скоцюрбленими безлистими деревами та іржавими рештками бойових машин. «В окопах, як воно буває в Україні, – пише автор, – справжній мультикультуралізм. Зустрінеш татарина, таджика, єврея. Панує відносний спокій. Щодня на фронті гине щонайбільше кілька, в особливих ситуаціях кільканадцять осіб.

Процвітає контрабанда. Всі вже звикли. Всі з цим погодилися. Не лише в Європі, але й у самій Україні. Наче цієї війни немає. Навіть назва зони бойових дій на це вказує. АТО, тобто район, де триває антитерористична операція. Ніби Україна бореться з якимсь дивним різновидом Аль-Каїди, а не з організованим військовим наступом диктатора Росії Путіна. Всі неначе вдають, що немає десятків тисяч жертв, знищених родин, які оплакують своїх викрадених, загиблих, катованих близьких. Наче Росія та її імперське божевілля вже не є загрозою.

Лише нечисленні, наполегливі та сміливі нагадують про те, що насправді відбувається, чи то допомагаючи солдатам, чи самі будучи місяцями в окопах. Та більшість воліє мати спокій. Не лише в Україні, але й в усій Європі. Ми приймаємо цю гниль, не хочемо про неї думати, вкінці ж є тиша, навіщо щось змінювати? А зло поволі перемагає.

http://niezalezna.pl/Н.Б.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти