За словами проф. Анджея Зибертовича, Москва стремить до того, аби люди, до яких потрапляє кремлівська пропаганда, дійшли висновку: «можливо, росіяни дійсно вдаються до якихось маніпуляцій, проте Америка – теж вдається».
Підсумовуючи у розмові з порталом Niezależna одну з нещодавніх дебат, професор Анджей Зибертович, зауважив: нинішній Росії залежить не так на дезінформації, як на тому, щоб люди перестали вірити у правдивість будь-якої інформації.
Як зауважує проф. Анджей Зибертович, Пітер Померанцев [британський журналіст, письменник, телевізійний продюсер] висуває таку тезу: совєтській пропаганді притаманною була брехня та бажання, щоб люди повірили у вигаданий образ світу. Сьогоднішня ж російська пропаганда пристосувалася до постмодерністського духу, який запанував у вимірі культури, бо у суцільному шумі й гармидері незвичайно важко нав’язати якийсь конкретний образ. Натомість, можна закріплювати невіру – поширювати сумніви, чи правда взагалі існує, поширювати брак віри у те, що можна встановити факти, спираючись на авторитети чи на методологію.
На запитання, як це проводиться на практиці, проф. Анджей Зибертович відповідає: «Російська пропаганда діє в такий спосіб, аби ті, до кого вона потрапляє, дійшли висновку: можливо, росіяни дійсно вдаються до якихось маніпуляцій, проте Америка – теж вдається. Кремлеві йдеться про те, аби людям відібрати основну опору, фундамент – переконаність, що наша західна цивілізація (хоч аж ніяк не ідеальна) є цивілізацією свободи, яка дає змогу вільно переміщатися, яка заступається за права людини. Ідеться про те, щоб люди не могли усвідомити собі найосновнішу істину, щоб були розгубленими. А водночас, стремить до того, аби ті політики, котрі звертають увагу на реальні загрози, не викликали до себе довір’я, аби їхні застороги потрапляли у прірву, в інформаційну безодню, в океан дезінформації.»
На погляд проф. Анджея Зибертовича, навіть представники євросоюзних еліт збагнули, що, у зв’язку з повсюдною дезінформацією, установам Євросоюзу й НАТО необхідно зосередитися на запобіжних діях – і демаскувати дезінформацію на якнайширшому фронті. Вельми часто боротьба з пропагандою – складна. Тому‑то доступ до правди мав би бути легкий і простий. Якщо спосіб поширення правди буде складний і заплутаний, якщо громадянам доводитиметься шукати правду далеко, якщо політичні партії, захищаючи свою честь, не зуміють рішуче й негайно реагувати на якісь дивовижні наклепи, тоді люди не матимуть шансів дізнатися правди. Без негайної реакції, наприклад, урядових ресурсів, дезінформація свавільно поширюватиметься й кружлятиме, скільки їй заманеться.
niezalezna.pl/В.Б.