Що робити, коли дитина має проблему з тим, щоб зосередитися хоч на кілька хвилин? Чи, і скільки, діти можуть користуватися планшетами, комп’ютерами, смартфонами тощо? Як довго можуть дивитися телевізор? На ці запитання нині відповідатиме гостя нашого ефіру – дитячий психолог, авторка навчальних матеріалів для дошкільнят і учнів Каріна Муха.
І ось, нині ми дуже часто чуємо про дітей, що вони надто енергійні, вертляві або, навпаки, надмірно літають у хмарах, що не здатні зосередити увагу на виконуванні якогось завдання і так далі. Хтось скаже, що для дитини це природно. Отже, природно, чи ні? А якщо так, тоді до якого віку?
К.М.: Це залежить від розвитку дитини, проте, справді, нині вчителі по всій Польщі згодні, що ці норми, які колись обов’язували три- чи чотирилітніх дітей, на даний момент можна віднести до шести-семилітніх дітей. Тобто, доволі обмежений діапазон уваги, доволі низький рівень обробки інформації, відсутність концентрації та погано розвинене уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки і робити висновки; усе це приводить до того, що діти менш охоче беруть на себе якісь освітні завдання, бо у них із цим проблема. А отже, в результаті, виникають проблеми з навчанням.
Тобто ми, коли нам було три роки, вміли краще зосередити свою увагу, ніж нинішні трилітки, але й стимулів у нас було менше, ніж нині.
К.М.: Так, навколо нас було більше спокою і тиші. Крім того, чітко треба наголосити, що до другого року життя діти не повинні використовувати будь-яких електронних пристроїв. Річ у тому, що тоді формуються основні пізнавальні функції людини, тобто всі ті, які згодом впливають на наше вміння зосередитися та виділити увагу. Тим часом, гляньте, навіть звичайне собі телебачення, якщо порівняємо його нині, і ще 20 років тому, то помітимо, наскільки велике прискорення відбулося, яке йде насичення інформації. Все це разом дуже негативно впливає на розвиток мозку дитини. Кадри, картинки мають по 2-3 секунди, все блимає, мерехтить, тому дитина ніяк не розуміє, чому вона повинна зосередитися, і як їй це зробити. До того ж, елементарно, бракує мотивації.
Нерідко трапляється так, що в квартирі телевізор є увімкнений весь день, хоч всі в родині переконують, що його не дивляться.
К.М.: Звук з телевізора є весь час як фон, і тоді, коли ми їмо, і тоді, коли щось робимо, проте його ніхто не дивиться. Натомість, усі ці стимули, які надходять з телевізора та інших електронних пристроїв, перевантажують всю нашу нервову систему. Обтяжують робочу пам’ять і так далі, а отже, в результаті, в дитини немає можливості класифікувати здобуту інформацію, впорядкувати її, та просто звичайно заспокоїтися.
Поки дитина піде до садочка, поки їй виповниться три роки, скільки хвилин у день може дивитися казку по телевізору, чи може користуватися іграми в телефоні?
К.М.: Я свідома, що те, що я зараз скажу, може обурити велике число батьків, які навіть пишаються тим, що їхня дитина оволоділа вмінням користуватися планшетом. На жаль, це не є річ, яка дійсно буде для їхньої дитини корисною. Півгодини на день, – це стільки. Причому я свідома, в який час ми живемо. Хочу ще звернути увагу, що мала дитина потребує 10 хвилин, щоб зрозуміти, що відбувається, хто і з ким дружить, і про що взагалі йдеться. Тут ще виникає питання реклам усілякого роду, які сунуть перед мультиком, під час казки для дітей та після її завершення. Психологи б’ють на сполох, бо дедалі більше дітей вимагатиме професійної допомоги спеціалістів.
А що стосується дошкільнят та учнів початкової школи? Скільки часу їм можна виділити?
К.М.: Теж не надто довго. Що стосується дошкільнят – це півгодини і перерва, можливо, згодом ще півгодини. Що стосується учнів, то можна цей час продовжити до години в день. Натомість, на жаль, пересічний час для малих дітей у Польщі складає 4 години 5 хвилин. Це дуже непокоїть. Ми повинні розуміти, що мала дитина потребує інтеракції з іншою людиною, бо дитина вчиться говорити, поводитися, сприймати емоції, мислити – наслідуючи інших. Мультимедіа цього не забезпечить, у результаті наші діти слухають, але не чують, дивляться, але не бачать, бо до людини ставляться так, як до телевізора, цебто не звертають уваги на те, що хтось сказав, оскільки не входять глибше. Друга важлива річ. Якщо ми хочемо відвірвати нашу дитину від мультимедіа, то не попадаймо в інші крайнощі, коли вщент заповнюємо їм час: карате, басейном, тенісом, різноманітними додатковими заняттями. Той факт, що ми відправимо нашу дитину на безліч додаткових занять, не зробить із неї щасливої людини. Нехай дитина побігає по парку, пограється з іншими дітьми, нехай дитина формує свій самоконтроль. У ситуації, коли весь час хтось це робить за неї, це неможливо. Дитина повинна мати простір і свободу.
Діти, яким 8-9 років, що з ними, скільки їм виділити часу з мультимедіа?
К.М.: Тут цей час може бути довшим, година-дві, натомість, у цьому віці діти, здебільшого, не надто радо грають в освітні ігри, тільки вибирають інші гри, в яких більше адреналіну, а отже й допамін виділяється швидше, тобто з’являється така комбінація: виклики та нагороди. Це можна гарно використати, відтягуючи дитину від комп’ютера і пропонуючи більш розсудливу роботу. А нині основне покарання дітей у Польщі зводиться до введення заборони на комп’ютерні ігри.
Що стосується вихідних, чи вихідні теж треба дітям повністю розпланувати?
К.М.: Фактично, сучасні батьки дуже хочуть мати все розплановане, ледь не кожну годину, і діти втрачають приємність від вихідних, бо після них вони більше втомлені, ніж зазвичай після уроків. Натомість, якщо ми подумаємо про причину, чому батьки так конче намагаються все розпланувати, зрозуміємо, що часто причиною є страх. Що я робитиму? Діти розвалять мені всю хату, мені конче треба подбати про гарний розвиток дитини тощо. І водночас, ми забуваємо про одну основну річ: для дитини найважливіше те, що ми є, що ми є разом з нею, і що ми можемо дати їй свою увагу і час.
PR1/Л.І.