«Мами для мам» - ця ініціатива неурядової організації Польська гуманітарна акція закликає допомагати самотнім матерям, які втекли від війни на Донбасі. Польська гуманітарна акція (ПГА) допомагає сотні самотніх матерів, які втекли зі своїми дітьми з Донбасу до Запоріжжя.
У студії Польського радіо - Боґна Ружичка з ПГА. Ваша організація несе допомогу в усьому світі. Чому на Донбасі ви вибрали саме самотніх матерів?
Боґна Ружичка: Польська гуманітарна акція допомагає саме матерям тому, що серед людей, яким потрібна допомога (я маю на увазі схід України), 80% становлять літні люди, діти і жінки. У Запоріжжі ми почали співпрацю з місцевими волонтерами, які займаються допомогою внутрішнім преселенцям. З їхньою допомогою ми знайшли ці сто сімей, якими займаємося від лютого цього року.
Допомога ПГА – це передусім грошова підтримка. Про яку суму йдеться?
Боґна Ружичка: В серденьому, це 320 злотих на одну сім’ю (понад 2100 гривень). Звісно, сума залежить від величини сім’ї. Ці кошти призначаються на закупівлю найнеобхіднішого – харчів, гігієнічних засобів, взимку за ці гроші треба було теж купити теплі речі. Ми допомагаємо стам матерям та стам п’ятдесятьом дітям. Є ще група сорока осіб, які вимагають постійного лікування – у їхньому випадку значний відсоток грошової допомоги призначається на ліки. Якщо коротко говорити про ці сім’ї, то дохід на кожну людину складає в середньому один долар на день. Десять мамів, котрі переїхали до Запоріжжя, вже знайшли працю, але решта є безробітною.
Чи крім польської організації хтось ще допомагає цим сім’ям? Чи є на місці якась допомога для внутрішньопереселених осіб?
Боґна Ружичка: Так, на місці різноманітні організації надають гуманітарну допомогу. Але вона має нерегулярний характер. Натомість ми плануємо довготермінову підтримку. Жінки регулярно отримують фінансову допомогу і завдяки цьому можуть запланувати якісь витрати. Теоретично, наші підопічні теж отримують державну допомогу самотнім матерям, а також державну підтримку для внутрішньо переміщених осіб. Але тепер понад 500 осіб не отримують цих дотацій, оскільки відбувається перевірка даних тощо. Крім цього, державна допомога не є високою, тому так чи інакше ми вважаємо, що таких людей слід додатково підтримувати матеріально. Адже вони постраждали подвійно – по-перше, вони змушені самі виховувати дітей, а по-друге, війна їх вигнала з їхніх домівок.
Рокажіть про цих жінок. Ви вже сказали, що вони були змушені виїхати зі своїх домівок, часто – залишаючи там увесь свій доробок... Як вони адаптуються в новому місці, чи є туга за рідніми місцями?
Боґна Ружичка: Так, є. Багато з цих жінок про неї говорить. А деякі з них навіть робили спроби повернення до дому. Адже там часто залишилися родичі, друзі, батьки. Жінки казали – тепер там тихо, бої припинилися, може вдасться якось там жити. Одна з них повернулася до Донецька зі своїм десятилітнім сином. Але після того, як неподалік лікарні, в якій вона працювала, знову почалися бої, обстріли, жінка зібрала валізу і виїхала. Чимало жінок залишили на тій землі своїх батьків, родичів... і вони колись планують повернутися до дому. Але є теж такі жінки, котрі повертатися не хочуть. Наприклад, одна наша підопічна мені сказала, що окупована територія в її розумінні – це вже не Україна, і вона не хоче жити поряд із сепаратистами. Її діти вже ходять до запорізької школи, і вона намагається будувати своє життя там.
Як переселенців зустрічали мешкані Запоріжжя? Яким є ставлення до цих сімей?
Боґна Ружичка: Багато жінок говорить про велику підтримку з боку місцевих мешканців. Тобто люди, котрі приїжджали до Запоріжжя практично з нічим, з порожніми руками, у більшості випадків могли розраховувати на допомогу запоріжців. Вони приносили одяг, ліки, харчі, навіть меблі, дуже тепло приймали. Знаю про один випадок, коли дівчинка з Донбасу зустрілася з неприхильним ставленням своїх нових однокласників. Але це поодинока ситуація.
Як Ви сказали, допомогою Польської гуманітарної акції охоплено понад 250 осіб. Чи ця кількість може бути більшою – скажімо, за умови, що поляки щедріше підтримуватимуть вашу акцію?
Боґна Ружичка: Думаю, що так. Але хочу пояснити, звідки взялася ця група 256 людей. Польська гуманітарна акція отримала грант від Посольства Австралії в Україні. Це була визначена сума грошей на гуманітарну допомогу. Щоб допомога для однієї людини була сенсовною, ми вирішили поділити цю суму саме на стількох людей. Але грант завершився, а переривати допомоги ми не хочемою. Тому ми оголосили збір коштів на цю акцію. Підтримати нас можна, зокрема, перераховуючи гроші на рахунок ПГА, або підтримуючи акцію на порталі pomagamy.pl Отже, завдяки тому, що ця збірка відбувається в інтернеті, підтримати нашу діяльність можуть люди з усього світу.
Вас можна підтримати тільки фінансово, чи ПГА збирає теж речі, ліки?
Боґна Ружичка: Ні, ми не збираємо речей. Справді, Польська Гуманітарна акція асоціюється із гуманітарними конвоями, які висилала до колишньої Югославії 20 років тому. Але ми вже не займаємося такого типу допомогою. По-перше, в організаційному плані це складніше і займає більше часу, а по-друге, кошти такого транспорту є досить високими. У цьому конкретному проекті допомоги жінкам, які самотньо виховують дітей, грошова підтримка є остільки більш логічною, що мами самі знають, які ліки треба купити дитині чи собі, і чого їхні діти потребують.
Ви згадали про те, що деякі мами вже знайшли працю. Чи ПГА допомагає жінкам адаптуватися на ринку парці, чи фінансує курси тощо?
Боґна Ружичка: Є цікава історія пов’язана з діяльністю іншої організації «Save the Children», яка проводила проект для жінок під назвою «позитивне материнство». Крім психологічних порад були теж вишколи активізації у професійному плані. Після цього проекту дві наші мами створили власну організацію, яка підтримує внутрішньо переселених осіб. Інші жінки включилися у діяльність цієї організації на волонтерських засадах.
PR24/Яна Стемпнєвич