Уночі проти 22 січня 1940 року в місті Чорткові на Тернопільщині, щойно включеному у склад УРСР, відбувся один із перших виступів проти радянській армії.
Мало хто знає – як у Польщі, так і в Україні – що Чортків у сьогоднішній Тернопільській області був першим містом, що наважилося на збройну акцію проти радянської влади – після того, як землі Галичини зайняла Червона армія.
За часів міжвоєнної Польщі Чортків був гарнізонним містом: і це зрозуміло, поряд, на півдні, проходив кордон із Румунією, а на сході – з Радянським Союзом. Спочатку тут розміщувався 51-ий піхотний полк, а від 1924 року стаціонувала бригада Комітету охорони прикордоння «Поділля».
Іще в жовтні 1939 року у Чорткові зав’язалася польська національна підпільна організація – «Stronnictwo Narodowe». Її засновниками були: Тадеуш Баньковський, Генрик Камінський і Гевеліуш Малявський. Цим людям допомагав учитель Юзеф Опацький.
У неділю, з 21 на 22 січня в костелі домініканів зустрілося близько 200 підпільників. Вони розділилися на чотири групи, які мали окремі завдання, зокрема, обеззброїхти місцевих червоноармійців та захопити вокзал. Після атаки підпільники планували захопити потяг на вокзалі та через прикордонні Заліщики дістатися до Румунії – нині це територія Чернівецької області, вона ще тоді не була захоплена совєтами. Планувалося також припинити діяльність місевих органів комуністичної влади. Надворі був мороз і сильний сніг.
Конспіратори обрали вдалий час для своєї операції: велика частина радянських військ була перекинута на фінський фронт. Для поляків сама дата виступу мала символічне значення – це була річниця початку важливого в польській історії січневого повстання.
Конспіратори кинулися в бій з криком: «Із хрестом!». Бій тривав кілька годин. План не здійснився: не вдалося, наприклад, захопити лікарню. Радянські вояки мали добру комунікацію і захистили також казарми. Повстанці остаточно втратив зв’язок між собою – і їхня доля була фактично була вирішена.
Вранці з поблизьких Копичинець прибув бронепоїзд з солдатами Червоної армії – вони відразу почали нишпорити містом у пошуках повстанців і заарештувати підозрюваних. Деякі з конспіраторів були арештовані перш ніж дісталися домівок, чимало арештовано в наступні дні. На місце подій приїхали високі сановники НКВС – Іван Сєров і Всеволод Меркулов, про події в Чорткові детально інформували Лаврентія Берію, навіть самого Сталіна. Внаслідок радикальних заходів совєтів за два дні до арешту потрапили 242 людини.
Двадцятьох чотирьох із них розстріляли, 55 були відправлені в трудові табори. Ті, хто вижив, були звільнені після підписання договору Сікорського-Майського в 1941 році.
В архіві Польського радіо зберігся запис однієї з перших після війни зустрічей поляків-чотрківчан, що втекли з міста, із місцевими мешканцями. Це було щойно в 1993 році.
Старенькі вже тоді бабусі й дідусі пам’ятали про повстання. В українських джерелах про нього – там, де є згадки, – ще чимало штампів із радянських часів: мовляв, це заколот, який викликав репресії проти мирного населення. Одна з причин такого погляду – тому, що це частина не тільки локальної, а все ж польської історії.
Детальніше про повстання у звуковому файлі!
Ігор Ісаєв