У Варшаві відбулася презентація проміжних результатів проектів неформальної групи Media IC у рамках мультикультурних ініціатив KIWi від фонду «Інший простір», який займається допомогою для мігрантів у країні над Віслою.
(Слухайте звукову версію передачі вгорі сторінки)
Українці у Варшаві втілюють у життя ініціативи, спрямовані на адаптацію та підтримку українських іммігрантів в Польщі. Завданням 4-ох проектів різної тематики неформальної групи Media IC, до якої входять 6-о українців, є створення максимально комфортної атмосфери, а також допомога в інтеграції тим, хто вирішив виїхати до Польщі. Кожен із проектів має свою цільову аудиторію та тематику. Але всіх їх можна об’єднати під одним гаслом – «Іммігрант іммігранту друг», каже Оксана Денисюк, одна із учасників групи та ініціатор одного із проектів. У Польщі вона тільки 2 місяці. Сама пройшла адаптацію досить швидко, хоча розуміє, що цей процес у кожної людини проходить по-різному.
«Є люди, які вже декілька років живуть у Польщі, але досі не змогли адаптуватися. Вони до цього часу перебувають у стані смутку. Раніше українці приїжджали в Польщу на тимчасову роботу, щоб заробити грошей. Пізніше з’явилися нові іммігранти у зв’язку з подіями на сході, які виїжджали цілими родинами. Я з іншої категорії мігрантів, які просто вирішили почати нове життя в іншій країні. Для мене це було абсолютно свідомим рішенням», – каже Оксана Денисюк.
Усі іммігранти в Польщі зіштовхуються із низкою проблем та труднощів. Одним із найважчих моментів є мовний бар’єр. Якщо відсутній страх говорити, то процес адаптації проходитиме швидше, зазначає Оксана Денисюк. Окрім того, як додає вона, самі поляки дуже прихильно ставляться до емігрантів і всіляко допомагають у процесі інтеграції. Оксана реалізовує проект під назвою «Іммігранти – особисті історії та досвід». Це – посібник із розповідями 30 українських емігрантів із мінімумом емоцій та максимальною кількістю практичних порад, зокрема: як правильно одержати запрошення на роботу, де краще відкрити банківський рахунок, як користуватися громадським транспортом, де знайти житло, роботу тощо.
«Коли ти приїжджаєш в іншу країну і починаєш пристосовуватися, то місця емоціям немає. Треба зібратися і почати займатися конкретними справами. Ця книга покликана допомогти мігрантам з порадами, як робити певні речі правильно. Українські емігранти діляться своїм досвідом із тими, хто також вирішив виїхати до Польщі. Найважливіше – уникнути тих помилок, які допускаються у процесі адаптації», – розповідає Оксана Денисюк.
Посібник буде в двох форматах – електронному, який можна буде безкоштовно скачати в Інтернеті та у друкованому вигляді.
Олена Судіна приїхала до Польщі з Донецька. Там вона працювала фотографом. Її проект покликаний об’єднати фотографів-емігрантів з різних дільниць Варшави для того, щоб показати столицю Польщі не з туристичного погляду, а таку, якою її бачать самі іммігранти.
«Проект дозволяє показати та побачити Варшаву в процесі фотографування з іншого боку, показати тривогу, десь підкреслити красу, висловити свої почуття. Продовженням цього проекту буде організація кількох виставок у дільницях Варшави. Добре, що люди мають можливість продовжувати свою професійну діяльність. Наприклад ті, хто працював фотографом в Україні, завдяки цьому проектові можуть продовжувати свою діяльність в Польщі, створити своє портфоліо для того, щоб знайти тут клієнтів і працювати за спеціальністю, а не, наприклад, збирати полуницю», – говорить Олена Судіна.
Незабаром, каже вона, планується перша експозиція фотографій Варшави очима українських іммігрантів. Фотограф з Донецька хоче також об’єднати найкращі світлини емігрантів Варшави у брошурі і продовжувати проект, аби відслідковувати те, як змінюється їхнє сприйняття нового місця життя.
«Можна слідкувати за різними речами, які важливі для дільниць міста. Сьогодні людина дивиться так, а через рік вже інакше – видно процес адаптації. Дуже хочеться випустити альбом та листівки, бо все, що ми бачимо на друкованій продукції зараз – одне й те ж, хочеться побачити ті закутки Варшави, які справді атмосферні, затишні, як говорять поляки – «bardzo klimatyczne». Варшава – це тільки перший крок, ми хочемо продовжити втілювати проект і в інших містах Польщі. Важливо створити зв'язок між іммігрантами», – підкреслює Олена.
Сергій Сухобойченко з Криму реалізує проект під назвою «Онлайн-інструменти для ефективної інтеграції і самореалізації іммігрантів», який має на меті об’єднати журналістів, блоґерів та всіх, хто надає інформацію. Як каже, з тих журналістів, які за останній рік приїхали до Варшави, ніхто не працює за фахом. Вони йдуть працювати в магазини, прибирати, виконують низькооплачувану роботу. Тому одне із завдань проекту Сергія – це інтеграція у Польщі людей з професією журналіста.
«В рамках проекту відбувалося навчання-тренінг журналістів-блоґерів про те, як знайти роботодавця, як представити себе йому, як написати мотиваційного листа, як правильно скласти резюме. Адже схема написання і складання цих документів відрізняється від тієї, яка прийнята в Україні. Крім того, ми хочемо створити профспілку незалежних медіа України у Варшаві. Вже діє перше інформаційне відділення Media IC, яке є першим міжнародним відділенням в практиці Незалежної медіа-профспілки України».
Натомість Олександ Якущенко зі Слов’янська реалізує проект під назвою «Варшава очима велосипедиста-іммігранта». Каже, що велосипеди – це його давнє хобі. В Україні він не мав можливості займатися цим професійно, але йому завжди було цікаво подорожувати на велосипеді, займатися велоспортом на любительському рівні. Приїхавши до Варшави, він не мав можливості працювати офіційно, тому вирішив приєднатися до колективу Медіа IC, аби займатися улюбленою справою, водночас реалізовувати велосипедний проект по адаптації іммігрантів – він навчає новоприбулих користуватися варшавською системою прокату велосипедів.
«Це проект адаптації іммігрантів завдяки користуванню велосипедами. Мета проекту – подолати ментальний, моральний бар’єр людьми, які раніше перебували в такому середовищі, де не було умов для використання міського велосипедного транспорту. Ми проводимо навчання з користування цим сервісом, розповідаємо, як пройти реєстрацію, розповсюджуємо правила техніки безпеки та велосипедної етики. Ця велосипедна адаптація полягає на знайомстві людей між собою, вони обмінюються досвідом, об’єднуються, співпрацюють», – наголошує Олександр.
Адаптація українців у Польщі не у всіх відбувається швидко, адже пристосування означає не тільки те, що ти вмієш розмовляти польською чи маєш тут роботу, а настає тоді, коли ти можеш почувати себе щасливим, як і вдома, кажуть ініціатори проектів.
Тарас Андрухович