Вперше у своїй історії Україна зіштовхнулися із «синдромом війни». Тисячам солдатів, що пройшли через війну на Донбасі, важко пристосуватися до мирного життя. Однак, в Україні, на відміну від багатьох інших держав, суспільство почало допомагати своїм солдатам майже відразу, не чекаючи закінчення війни. Що таке посттравматичний синдром і як від нього рятують ветеранів? Про це розповіли київські волонтери – члени Спілки учасників, ветеранів та інвалідів АТО і бойових дій (СУВІАТО).
Люди в камуфляжі стали звичною частиною київського строкатого виру життя. Найчастіше їх зустрінеш на вокзалі. Одні солдати відправляються на Донбас і прощаються зі своїми дружинами та дівчатами. Інші – повертаються звідти. Ветеранів неоголошеної війни на Донбасі можна часто розпізнати по погляді – вицвілих, червоних і глибоко запалих тривожних очах. Багато військових перестають бачити сенс у мирному житті. Їх мучать кошмари, вони страждають від вибухів агресії, шукають забуття в алкоголі.
Інститут медицини праці на вулиці Саксаганського в Києві, де побував наш колега – кореспондент Польського радіо Аляксандр Папко – це один із центрів, де лікарі та волонтери допомагають солдатам впоратися з «синдромом війни». Навіть коротке перебування в зоні бойових дій може принести людині травму, яку вона буде відчувати все життя – каже голова Спілки учасників, ветеранів та інвалідів АТО Юрій Білоконь.
Білоконь: Армію людина згадує все життя, а бойові дії – тим більше. Люди бачать те, що не властиво людській психіці – це смерть і каліцтва. Одна справа, коли людина загинула, друга – якщо ти збираєш її по частинах. Це ламає психіку настільки, що людина продовжує після бойових дій переживати всі ці події. Навіть коли хлопці, здається, пробули на війні недовго – наприклад, півроку, їм ночами сняться кошмари, вони не можуть спати в ліжку – вони сплять на підлозі. Вони не можуть заснути без стрілянини. У зоні бойових дій ти чекаєш обстрілу, і поки його не буде, ти не можеш заснути. Якщо обстріл пройшов – є спокійна мить, і ти засинаєш. Були випадки, коли ми пару разів спеціально стріляли, аби наші хлопці тут могли спокійно заснути.
Юрій Білоконь – професійний психолог. Ветеран Афганістану, він допомагав повернутися до нормального життя своїм товаришам. Разом з друзями і колегами, з якими він пройшов Майдан, Юрій створив неурядову організацію СУВІАТО. Вона займається психологічною реабілітацією ветеранів війни на Донбасі, допомагає їм знайти роботу, опікується дітьми, які втратили на війні батьків.
Ветеранам афганської війни в СРСР або чеченських воєн в Росії, фактично, не залишили іншого вибору, як почати пити або податися у бандитські формування чи в силові структури. Українське суспільство відреагувало по-іншому. Людина – це не видатковий матеріал, говорить Юрій.
Ю. Білоконь: Як радянська, так само і влада сучасної Росії не цінує своїх людей. Солдат був нічим, він був інструментом. І його життя – це був використаний матеріал. Український менталітет інший, це довели наші волонтери. Сам народ кинувся на допомогу армії. Крім того, ніхто на пострадянському просторі не переживав такої масштабної війни, як Україна.
Якщо посттравматичні стресові розлади не лікувати, то на суспільство очікує сплеск алкоголізму, самогубств, організованої злочинності, домашнього насильства. Те, що сотням солдатів потрібна психологічна реабілітація, волонтери зрозуміли відразу після початку війни. А центрів реабілітації в країні не було – говорить заступниця голови СУВІАТО Тетяна Скрипаченко.
Т. Скрипаченко: Наші друзі поверталися з фронту на ротацію, поранені поверталися в лікарні. Хтось пішов в запій, дехто зривався. Ми бачили, що в лікарнях їм не можуть допомогти. Їх лікували в психіатричних відділеннях, клали під крапельниці, давали препарати. Три тижні такі люди перебували під крапельницею наче рослини, а потім поверталися до попереднього стану. Тому наша організація спільно з клінікою професійних захворювань вирішила відкрити реабілітаційне відділення на базі цієї клініки. Нам допомогло і те, що буквально в 200 метрах звідси знаходиться Інститут психології.
Три місяці ми боролися з бюрократією. І в результаті, наприкінці жовтня, ми відкрили відділення на 40 осіб. Лікарі надають професійну допомогу. А ми, волонтери, допомагаємо хлопцям повернутися в соціум.
Оскільки кожна людина реагує на стрес індивідуально, то і лікування посттравматичих розладів відбувається на індивідуальній основі. Головне – це допомогти колишньому солдату переосмислити травму, не зациклюватися на війні – говорить волонтерка Ірина Кравчук.
І. Кравчук: Ми намагаємося виводити хлопців до людей: на концерти, в театри, на іподром, часто ходимо на футбол. Чим більше в їхньому житті приємних, розважальних моментів, тим швидше вони «перемикаються».
Один із пацієнтів реабілітаційного центру – 36-річний Максим. Він врятував командира, а сам отримав важке поранення, втратив око. Після повернення з фронту довго не міг розмовляти, замкнувся, мирне життя втратило для нього сенс. Зараз він потихеньку повертається до життя.
Максим: Мені стає легше не від розмов з психологами, а від розмов зі своїми бойовими друзями. Бути в товаристві своїх бойових друзів для мене – це психологічне лікування. Це піднімає настрій і знімає депресію.
На питання, що він буде робити в мирному житті, Максим несподівано відповідає: «Я хочу повернутися на фронт». Його друзі залишилася в окопах. Того самого хоче і Федір. Він був поранений, бачив смерть найкращого друга. Він не може повернутися до дружини і двох дітей, поки на фронті його друзі.
Федір: Якщо лікарі дозволять, то я піду санітаром. Знову туди... Скоріш за все... А скільки я там пробуду – як Бог дасть. Ніхто не знає. Там можна бути і хвилину, і день, і годину ...
Спілка учасників, ветеранів та інвалідів АТО допомогла двомстам ветеранам. Сотням допомогли інші організації. Однак, через війну на Донбасі пройшли десятки тисяч людей. Від військового синдрому страждають не тільки колишні солдати, але їх дружини, батьки і діти. Потрібно повернути солдатів з війни до їхніх рідних. І шлях цей для багатьох займе не один десяток років – зазначає Юрій Білоконь.
Ті, хто хоче допомогти у психологічній реабілітації солдатів і їх сімей, можуть перерахувати гроші на рахунок СУВІАТО.
ГО «Спілка учасників, ветеранів, інвалідів АТО та бойових дій»
АТ «Ощадбанк»
р/р 2600 6300 876447
МФО 322669
Код ЄДРПУ 39443410
Аляксандр Папко/Т.А.