Logo Polskiego Radia
Print

Без інтернету і телефону. Можливо?

PR dla Zagranicy
Anton Marchynskyi 07.09.2017 18:03
  • abstynencja cyfrowa UA.mp3
Чи Ви би відважилися хоч на якийсь час відмовитися від електронних засобів зв’язку?
Buky Schwartz, The Internet Messenger. Holon, IsraelBuky Schwartz, The Internet Messenger. Holon, Israelwikipedia, Dr. Avishai Teicher Pikiwiki Israel, CC BY 2.5

Сьогодні у рубриці актуальних питань ми порозмовляємо з доктором Мацєєм Дембським з Фонду «Dbam o mój zasięg», викладачем Ґданського університету, який відважився – а треба підкреслити, що слово відвага у наші дні вже не буде зайвим у цьому контексті – на незвичайний експеримент.

Отже, ви відважилися на щось, що у сьогоднішньому світі здається майже неможливим, що викликає у інших величезне здивування і навіть дуже емоційне запитання: чому? навіщо? Що стало причиною того, що на якийсь час ви цілковито відмовилися від електронних засобів зв’язку?

- Я так собі подумав, що коли вже півтора роки тому я попросив понад сто учнів у Ґдині, аби на три доби вони вимкнули всі цифрові пристрої, то вже тоді сказав їм, що вони герої, та сам я ще на це не відважився. І лише за рік після цього експерименту в Ґдині я вирішив взяти бика за роги і спробувати самостійно, як це жити цілковито відключеному, бути поза мережею. Отже, першою причиною справді було те, що я просто був щось винний тій молоді. Другою причиною стало те, що за освітою я соціолог, дослідник, отже я хотів зібрати інформацію про те, що відчуватиму у такій ситуації, чого мені бракуватиме, та коли я це відчую. Це така інформація, котру згодом я зможу використати в своїй повсякденній праці або у Ґданському університеті, або ведучи курси у Фонді «Dbam o mój zasięg». І ще одна дуже важлива для мене річ. Я не знаю, чи щось трапляється вам, але в мене бувають такі дні, місяці, коли до смартфонів, лаптопів, інтернету я цілковито приклеєний. І, після 20 років користування різноманітними цифровими пристроями, я просто від них втомився.

- Так, це напевно відомо кожному. А від чого конкретно, окрім лаптопа, ви відмовилися?

- Мені вдалося протягом якогось часу, це було повних 11 днів, не користуватися лаптопом, інтернетом, телефоном, радіо, телебаченням, банківськими картками та електронними переказами. Практично, я користувався електрикою, котрою кожен з нас користується. Але от щоб зв’язуватися з іншими за допомогою цифрових інструментів – я сам себе цього позбавив.

- Чи на початку дався в знаки якийсь абстинентний синдром, такий шок, коли ви зауважили, що під рукою немає речей, без котрих ми сьогодні нормально вже не функціонуємо?

- Мушу сказати, що на моє здивування, протягом перши трьох днів єдиним, що я відчував з таких позитивних речей, було те, що я справді побачив, як мій мозок звільнює місце для інших безперечно цікавих, творчих речей. Я просто від таких засобів зв’язку, як і від самого спілкування з людьми відпочивав і чітко це відчував. Зрештою, дослідники явища information overload, тобто інформаційного перевантаження згоджуються щодо стану такого фактичного впливу на наш мозок, на наше добре самопочуття, на нашу нервовість і організованість. Отже, маю сказати, що спочатку, протягом перших 3-4 днів абстинентний синдром взагалі мені не давався взнаки. Натомість, я просто фізично почувався більш відпочилим.

- Дуже розповсюдженим розладом, притаманним не лише молоді, є перевіряння телефону, чи раптом ніхто нам чогось не написав, не зателефонував. Як ви собі з цим порадили?

- Маю визнати, що загалом цей свій експеримент я не хотів робити у період відпусток. Адже існує така спокуса, що, коли канікули, я прекрасно проводжу свій час, купаюся в морі, тож відкладу собі телефон і вважатиму, що це і є чудова детоксикація. Напевно так і є. Натомість, я будь-якою ціною хотів зробити це тоді, коли функціоную у повсякденному житті, тобто працюю у виші, зустрічаюся зі студентами, перевіряю підсумкові роботи, керую фондом і нормально живу. Отже, мушу сказати, що це був шалено важкий період. І якщо порівняти переваги і вади, то аргументи є як на користь одного, так і другого. Справді, як я вже сказав, спочатку був такий стан захоплення. А також я надзвичайно довго готувався до цього експерименту – майже чотири місяці.

- Яким чином?

- Я мусив перейти на аналогову працю зі своїми студентами, тож треба було їх до цього підготувати. Також я мусив повідомити про це своєму працедавцеві, а також надолужити все, що могло б мене дезорганізовувати, що могло би згодом відбитися рикошетом. Окрім цього, я повинен був повідомити про це всіх знайомих, заздалегідь розпланувати зустрічі. І це справді виглядало так, що якщо цей експеримент я почав робити в травні, то ще у березні або квітні я мав домовлятися про зустрічі та два місяці чекати на них, а в травні переконатися, чи на мене на тих зустрічах справді хтось чекає. А з іншого боку, за всіляку ціну я не хотів змінювати своїх звичок, що стосувалися, наприклад, користування мобільним телефоном, не хотів готуватися до цього якимось особливим чином. Я просто хотів увійти в цей експеримент, як це кажуть, на марші.

- А як змінився спосіб вашого спілкування з іншими людьми після того, як ви відкинули електронні засоби?

- Якщо в своєму щоденному функціонуванні я спілкуюся зі своїми друзями, знайомим, працедавцем за допомогою інтернету, телефону, Фейсбука та інших електронних засобів, та жодною мірою не дбаю про якусь аналогову комунікацію, то насправді можна було б сказати, що того, чого я дуже хотів у цьому експерименті досягти, а саме – мати більше часу для людей і з ними зустрічатися, мені досягти не вдалося. Виявилося, що протягом цих 11 днів я цілковито втратив зв’язок зі своїми знайомими і насправді, окрім заздалегідь призначених зустрічей напередодні експерименту, я нікого не відвідав, хоча спроби, аби просто прийти без попередження, я робив. Тому можна було б сказати, що спілкування з моїми знайомими цілковито погіршилося. Я просто не мав з ними зв’язку. А на додаток, студенти крутили носом, бо я попросив їх писати праці від руки і їх не можна було надіслати за допомогою електронної пошти. Також, я маю таку ситуацію, що не мешкаю з власними дітьми. Отже я частіше, щоправда, відвідував дітей, але існувала нестача користування такими цифровими медіа, як Скайп, коли зазвичай я міг щовечора порозмовляти зі своїм п’ятирічним сином, а зараз був цього позбавлений. Тому можна було би сказати, що після цього експерименту я знаю, що в такому щоденному функціонуванні не можна не користуватися цифровими засобами зв’язку.

PR4/А.М.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти