У Польщі важливі роковини, минуло 38 років з часу підписання Серпневих угод, тобто так званих Серпневих порозумінь, укладених між комуністичною владою і протестуючими робітниками. 31 серпня 1980 року, після 18-ти днів окупаційного страйку в Ґданській верфі, після того, як до страйків приєдналося 700 заводів з усієї Польщі, та після 8-ми днів затяжних переговорів протестуючих робітників та представників уряду – підписано історичну угоду. Ця подія закінчила двомісячну хвилю страйків, яка прокотилася всією країною.
Підписання Серпневих угод відкрило шлях до створення «Солідарності» і дало початок змінам державного ладу над Віслою.
Від імені влади документ підписав тоді віце-прем’єр-міністр Мєчислав Яґєльський. Від імені страйкового комітету робітників Лєх Валенса, за професією електрик, якого звільнили з Ґданської корабельні.
«Нарешті ми маємо незалежні, самоврядні профспілки. Ми маємо право на страйк, а наступні права ми встановимо вже незабаром» - заявляв Лєх Валенса.
Під впливом страйків комуністична влада погодилися, зокрема, створити незалежні та самоврядні профспілки, надати право на страйк, побудувати пам'ятник жертвам грудня 1970 року, тобто Пам'ятник полеглим робітникам верфі, які загинули під час заворушень у Польщі в 1970-му році. Влада дала також згоду на те, щоб можна було транслювати недільну месу в ефірі Польського радіо, обмежено також цензуру.
Лєх Валенса підкреслював тоді, що угода була підписана без кровопролиття. Віце-прем’єр-міністр Мечислав Яґєльський висловлювався у подібному тоні:
«Я підтверджую, ми розмовляли так, як поляки повинні говорити один з одним. Найважливішою справою, яку нам треба цінувати є те, що ми зуміли порозумітися» - переконував представник влади.
Гданську угоду підписано після 8 днів важких переговорів представників страйкового комітету робітників та урядової сторони.
Найбільше побоювань серед комуністичної верхівки викликав перший, спосеред 21-го постулата, який передабачав створення вільних профспілок.
Комуністи не хотіли погодитися на назву «вільні профспілки». Комітет експертів, який підтримував страйкуючих робітників корабельні, запропонував, отже, щоб це були «незалежні та самоврядні профспілки», - згадує Людвіка Вуєц, яка співпрацювала з Комітетом оборони робітників.
«Незалежні та самоврядні профспілки - це вони сприйняли, бо це їх надмірно не кололо в очі та вуха. Таким чином незалежні та самоврядні, які фактично означають «вільні» - пройшли» - вказувала Людвіка Вуєц.
Коли, 30 серпня, після 8 днів переговорів було погоджено найжорстокіше питання щодо формування профспілок, досягнення угоди стало дуже реальним. І днем пізніше, тобто 31 серпня, у Ґданську підписано угоду. Крім права робітників на страйк, комуністична влада погодилася, зокрема, обмежити цензуру та повернути на роботу учасників страйків 1970 і 76 років.
Підписання серпневих угод започаткувало процес падіння комунізму в Польщі та, посередньо, системні зміни в інших європейських країнах комуністичного блоку. Історик професор Войцєх Рошковський звертає увагу, що до підписання серпневих порозумінь дійшло у надзвичайно складний період: «Цей спалах у Польщі відбувся у доволі незручній міжнародній ситуації, яка аж ніяк не сприяла подіям. Діяла доктрина Брежнєва, радянські війська були заангажовані в Афганістані, в принципі, ми мали початок нової холодної війни. І, власне, в такий час мільйони поляків заявили про свою позицію, мовляв: досить офіційної брехні та дедалі гірших умов життя. Нині про це забувають, але я хочу підкреслити, що Берлінська стіна впала саме тому, що дев’ять років раніше виникла «Солідарність», яка заперечила могутність комуністичної системи, – підкреслює історик.
Лєх Валенса, Анджей Ґвязда, Броніслав Ґеремек, Тадеуш Мазовєцький, Лєх Качинський - у ці дні багато міст Польщі вшановує пам’ять героїв Серпня’80. Згадує тих відомих, але також і тих меншвідомих опозиціонерів, які в той час виступили проти системи. 38 роковини події - це покази фільмів, офіційні урочистості, пам’ятні заходи.
У Концертному залі Управи порту Ґдиня вручено відзнаки «Героям Серпня’80 Ґдиня». Їх отримало 32 учасники серпневих страйків, - наголосив президент міста Ґдиня Войцєх Щурек.
«Існує потреба віднайти не відомих із перших шпальт газет, але безіменних героїв, які мали відвагу брати участь у серпневих страйках, тут, на ґдинських заводах. Ми, мешканці Ґдині, які нині живемо у вільній державі, відчуваємо, що наш обов’язок подякувати їм, вшанувати їхню відвагу, внести їх у книгу пам’яті» - сказав Войцєх Щурек.
Одним із тогочасних учасників страйків, який отримав відзнаку, є Генрик Вітсток, працівник корабельні імені Паризької комуни в Ґдині. Як сьогодні він наголошує: пишається, що міг взяти участь у цьому зриві поляків:
« Усі ці обмеження, боротьба з Церквою, коли тільки партія мала право вирішувати про все, - добре, що цьому настав кінець майже без жертв. Влада поступилася, настала свобода, вільна Польща. Я радію, що доклав до цього маленьку цеглинку».
Щецін, Ґданськ, Ястжембє-Здруй, Домброва Ґурніча – Серпневі угоди підписано у чотирьох містах. Завдяки угодам звільнено політв’язнів, збільшено зарплати, започатковано проведення реформ.
Згодом, однак, ситуація в державі, фактично, кардинально змінилася. Комуністична влада Польщі у 1981 році ввела воєнний стан, і коли сім років пізніше папа Іван Павло ІІ з паломницьким візитом відвідав свою батьківщину, профспілка «Солідарність» була вже делегалізована, а її діячі опинилися хто в підпіллі, хто за ґратами. У Польщі знову стали боротися за свободу.
IAR/Л.І.