Цими днями Варшаву відвідав екс-прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс. Колишній очільник литовського уряду був одним з авторів так званого Плану Маршалла для України, тобто програми, що має підтримувати українські реформи. Торік створено спеціальний фонд. У польській столиці політик розповів про його філософію і мету.
– Філософія дуже проста, ми вважаємо Україну дуже важливою країною з точки зору геополітичної безпеки, особливо нашого регіону, але також усієї Європи. Тому ми повинні інвестувати в успіх України, допомогти їй стати успішною. Ми черпаємо з нашого власного литовського досвіду, але також і польського. Якщо запитати, чому ми були спроможні провести необхідні реформи й досягти успіхів, відповідаємо – це завдяки тому, що Європа вже на початку 90-тих років допомагала нам вводити реформи і також тоді нам пообіцяли участь у Європейському Союзу. Через те, що тепер ЄС не може запропонувати Україні подібного, ми задумувалися, яку тимчасову альтернативу, яку ініціативу, заохочення можна запропонувати, щоб Україна зберегла на якнайвищому рівні прагнення вводити необхідні зміни, – не покидаючи перспективи членства в ЄС. І ми запропонували «План Маршалла» – умовний план, щоб створити спеціальний фонд з можливістю інвестувати в реальну економіку України, на суму приблизно п’яти мільйонів євро на рік. Використання цих грошей було б залежним від проведення реформ. Таку концепцію ми запропонували рік тому, й українська сторона сприйняла її із зацікавленням. Цей план обговорювався й у західних столицях. Ми бачимо, що в Україні відбувається прогрес, але поволі. Проте, наприклад, останнім часом комісар Йоганнес Ган, відповідальний за країни, які межують з ЄС, запропонував програму під іншою назвою – контракт «Реформи заради інвестицій», але філософія тут однакова. Європейський Союз пропонує Україні 500 мільйонів євро і якщо в Києві ухвалять три закони, зможуть використати ці гроші. Поки що цього, що ми позичили Україні першого року, вистачить, і більше грошей не потрібно – від часу Майдану різні міжнародні установи запропонували приблизно 7 мільярдів євро, які мали бути вкладені в реальну економіку, проте українському урядові вдалося використати лише півтора мільярда. А 5 мільярдів все ще треба використати. Про це ми розмовляли в Україні – як збільшити абсорбційну здатність.
Рік тому «План Маршалла для України» запропоновано як литовську ініціативу, а вона стала більш європейською, міжнародною, – сказав екс-прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс.
– Частково, цей проект став проектом Європейської комісії, але під іншою назвою. Ми також шукаємо можливості, як його розширити на довший період. Тут, у Варшаві, ми також розмовляємо про плани дій на наступних 10 років, можливо, спільних, позаяк Литва на початку 2027 року вдруге стане президентською країною в ЄС. Якщо Україна досягне успіху завдяки нашій допомозі, правдоподібно, це буде дуже добрий момент, щоб почати говорити про Україну як про кандидата до Європейського Союзу. Перед Литвою, президентські завдання виконуватиме Польща – 2025 року, і це також буде добра нагода спільними зусиллями натискати, щоб тему вступу України включили до обговорення. Особливо серед західних столиць ми наголошуємо, що наша стратегія, щоб досягти успіху в Україні, повинна бути частиною ширшої стратегії, яку західна співдружність повинна розгорнути якомога швидше. Обговорюємо також довгострокову стратегію Заходу стосовно Росії. Щоб допомогти їй стати більш європейською країною, західна співдружність може інвестувати в державах навколо Росії, починаючи від України. Це завдання, яке західна Співдружність здатна зреалізувати.
Андрюс Кубілюс погодився, що Литва і Польща, використовуючи власний досвід, можуть вплинути на ставлення Заходу до країн, які не є членами ЄС.
– Я думаю, що так. Ми маємо досвід і, можливо, найбільший стратегічний інтерес, щоб мати добрі відносини не лише з Україною, але й із Росією. Зазвичай, коли Росія поводиться невідповідно, ми страждаємо. Тому наш історичний інтерес у тому, щоб бачити позитивні зміни в Росії. Отже, ми повинні бути лідером цієї ініціативи, намагатися переконати інші країни західної співдружності створити набагато більш прозору, спільну довгострокову стратегію стосовно Росії, що почнеться інвестуванням в успіх України.
Екс-прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс сказав, що період, коли Україна потребуватиме допомоги, експерти оцінюють по-різному, проте важливими є інвестиції.
– Це залежить, принаймні так виходить з оцінок різних експертів, зокрема екс-міністр фінансів Наталії Яресько, яка підрахувала, що найбільшою проблемою української економіки є відсутність грошей на інвестиції в реальну економіку. Слід розуміти, що Міжнародний валютний фонд позичає кошти на іншу мету, вони були призначені на стабілізацію фінансової системи. На думку Наталії Яресько, якби на інвестиції було приблизно 5 мільярдів євро на рік, українська економіка росла б 6-8 відсотків протягом року. Це дуже потрібно, бо зараз зростання досягає 2-2,5 відсотка. Отже, якби зростання на 6-9 відсотків утримувалося кілька років, Україна стала б набагато більш привабливою для приватних інвесторів. Україна багата природними ресурсами і має сильні промислові основи, отже, якби почали прибувати приватні інвестори, План Маршалла був би менш потрібним. Але Польща і Литва повинні мати чіткий план, як у найближчі роки переконати європейську співдружність дати Україні перспективу членства. Це може відбутися після того, коли західнобалканські країни, правдоподібно, приєднаються до ЄС. Тому 2027 рік буде добрим моментом розмовляти про тіснішу інтеграцію України з ЄС.
PR/Н.Б.