У польському Інституті національної пам’яті відбулася презентація книжки професора Марека Ходакєвича «Міжмор’я як елемент історичної політики». Це була нагода наблизити ідею інтеграції країн нашого регіону і відповісти на декілька запитань. У якій геополітичній ситуації зараз знаходиться Польща? Чи може вона об’єднати навколо себе сусідні держави, щоб зміцнити свою безпеку, в тому числі енергетичну?
Американський історик польського походження професор Марек Ходакєвич, який займається, зокрема, історією Центральної і Східної Європи XIX-XX століть, у першу чергу зазначив, що концепція Міжмор’я не нова.
– Це дійсно давня концепція. Може, не така стара як світ, але вона існувала принаймні від появи династії Яґєллонів. Слід погодитися з твердженням, що регіон Міжмор’я безпечним може бути лише тоді, коли він самостійний. Коли ж ця територія несамостійна, вона стає жертвою німецько-російських зазіхань. Як правило, спочатку зав’язується роман між Москвою і Берліном, потім відбувається некрофілія стосовно Польщі, після того партнери лаються, і тоді починаються біди. У XVIII столітті це були європейські війни, а пізніше тут, на території Міжмор’я, воно перейшло у світові війни. Заплатити за це довелося всьому світові. Саме тому і в нашому власному інтересі, тобто усіх, хто тут проживає, і в інтересі світового гегемона, тобто Сполучених Штатів, є те, щоб регіон Міжмор’я був сильним. Адже це означає стабілізацію і мир.
Професор підкреслив, що кажучи про Міжмор’я, він має на увазі територію між Адріатичним, Чорним і Балтійським морями:
– Є географія і є історія – свою книжку я написав для американців, яким усе треба пояснювати із самого початку. Але це не Сполучені Штати, тому я лише згадаю, що з історичної точки зору територію Міжмор’я населяють, перш за все, слов’яни – це найбільша група, угро-фінські і балтійські народи, інші – це латинізовані потомки даків, тобто румунів, – як слід після Римської імперії, албанці – окрема група населення, одна з найстаріших у Європі, йде суперечка, чи першими були вони, чи баски. Взагалі, можна додати і греків, вони – християни, православні, проте великою мірою вкладаються в ідею Міжмор’я. Адже концепція Міжмор’я є дуже плюралістичною в питанні культури. У ній домінує християнство або в латинській, або у візантійській формі. Було б найкраще, якби Міжмор’я було самостійне під оглядом геополітичних зумовлень. З огляду на культуру і, колись, ініціативу та силу – все об’єднувала Польща, тобто етнічні поляки. Західна цивілізація прийшла на землі Великого князівства Литовського саме звідси, Польща була фільтром. Причому, вона прийшла не у формі Варфоломіївської ночі, а в формі проповідування любові до ближнього. Протополяки від початку поширювали латинську цивілізацію за допомогою любові і шлюбу, а не вогню і меча. Побити, охрестити і перерізати горло – це тевтонський спосіб. Тут цього не було, західна цивілізація досить м’яко розширила свій вплив на частину східних територій.
За словами професора Ходакєвича, ця культура була настільки привабливою, що на Сході хотіли її прийняти.
– Існувала одна цивілізація, умовно ми її називаємо польською культурою, вле вона була відкрита для всіх, кожен міг стати поляком. Не лише в яґєллонському розумінні – про це читаємо в історичних джерелах: «Я шляхтич, тобто поляк, з русинського народу, громадянин Великого князівства Литовського єврейського походження». Не було ніякого мультикультуралізму, ніякого лібералізму, такою була суть імперії, суть Міжмор’я. Це залишилося в поляків. Навіть найрадикальніші націоналістичні рухи в Польщі ніколи до 1945 року і навіть пізніше не включали елементу етнонаціоналізму, цього просто не могло бути. Перше правило – з нами той, хто декларується таким як ми. Я процитую професора Лютославського, друга Романа Дмовського: «Поляками є шотландці, італійці, євреї, французи, хто завгодно, хто служить польській справі». Можуть ними стати і негри, і червоношкірі, якщо хочуть прийняти історію, культуру і велич Польщі і для неї працювати. Не слід плутати людей, які щиро присвятять себе польській справі, з тими, хто використовує польську мову для того, щоб знищувати Польщу і польську традицію. Нема мови про ніякий расизм – можна лише прийняти і включити.
Професор Ходакєвич зазначив, що концепція Міжмор’я довго була призабутою, а коли її пригадували, вона зустрічалася з жартами та поблажливістю.
– Чому так було? Тому, що всі тут сиділи 50 років у клітці Польської Народної Республіки під совєтською домінацією і вже не вміють навіть мріяти. Багато хто неспроможний думати стратегічно – а що ж буде далі? Залежність дуже проста – або Міжмор’я буде могутнім, або впаде, його розірвуть гегемони. Польща – одна з найбільших держав регіону, з найбільшою кількістю населення, і саме вона стає жертвою розподілу. Причому, тут не береться до уваги Україна в нинішній ситуації. Польща завжди висловлює спротив і постійно отримує удари. Необхідно це припинити. В історії мусить з’явитися перерва, щоб Польща змогла відновити сили і допомогти іншим, створити таку атмосферу, щоб інші країни хотіли до неї приєднатися. Саме тому поляки не можуть жити на колінах, Польща повинна стати заможною країною. Її культура мусить вирувати, вона повинна стати привабливою – ми ж не примусимо румунів чи когось з Естонії бути з нами. Ні, вони самі до нас прийдуть, коли Польща відновиться і встане з колін.
Професор Ходакєвич вважає, що Польща перебуває в стані залежності, тому в нинішній ситуації необхідно шукати альтернативу концепції Міжмор’я.
– Чи це залежність від Берліна, чи від Москви, чи від Брюсселя, тобто знову від Берліна, але в іншій формі, адже ж Німеччина – це наймогутніша економічно країна в Європейському Союзі і Брюссель не має східної політики, а ост-політику. Якщо тепер у Польщі не вистачає ні сил, ні часу досягти самостійності і незалежності – бо так довго триває ментальний і фізичний вихід з періоду поневолення після Другої світової війни – треба шукати альтернативу. Можна було б продовжувати підкорятися Берліну. У Німеччини є кошти, тому це приємніша форма домінування у фінансовому сенсі, ніж, наприклад, домінування Москви. Проте, багато хто вважає, що це призведе до засилля патології, включно із марксизмом та гомосексуалізмом. Якщо так, то, може, краще піддатися Москві? Однак, не думаю, що Путін реально збирається врятувати світ. Інші пропонують більш екзотичний шлях – Китай. Проте, я сумніваюся, що Берлін і Москва дозволять китайцям контролювати територію Міжмор’я, яку вони вважають своєю зоною впливу і єдина перевага, яку міг би запропонувати Пекін, це фінанси, але важко сказати, що така форма домінації краща від російської.
Як відзначив професор Ходакєвич, на його думку, найкращою концепцією була б самостійність Міжмор’я.
– Самостійність була б найкращою, але це неможливо, бо зараз ще немає ні таких коштів, ні стратегічного тилу. Я наголошую: крім невеликої групи ніхто тут не вірив, що наша робота у Вашингтоні, яка триває вже 15 років, доведе до того, що частина американських еліт зацікавиться концепцією Міжмор’я. Я викладаю дипломатам, цивільним та військовим фахівцям у сфері оборони та офіцерам розвідки і контррозвідки. Майже кожен з них прочитав мою книжку і розповів про неї своєму начальству. Найслабші результати в Державному департаменті (тобто американському МЗС – ред.), але у випадку армії та служб – усе гаразд. Тобто ця ідея вже запустила коріння. Коли приходить до влади нова американська адміністрація, як правило, готової концепції у неї немає. І коли їм щось запропонувати, вони зрозуміють це по-своєму. Американці вважають за краще працювати з блоком держав, ніж з усіма, від Албанії до Естонії, окремо: там інші мови, гайнування часу. Якби Польща зорганізувала навколо себе потужний блок, американцям легше буде з ним розмовляти.
Це приносить помітні результати, не лише куртуазні промови, як президента США Дональда Трампа у Варшаві, – звернув увагу професор Ходакєвич.
– І не є так так, що Дональд Трамп приїхав, один раз сказав щось приємне – і на цьому кінець. Ні – віце-президент Майкл Пенс саме зробив турне: відвідав цілий ряд держав – від Естонії, через Грузію, аж до Чорногорії і скрізь повторив приблизно те, що говорив Трамп: «Усе в порядку, у нас є НАТО. Це наш хребет, і не варто боятися погроз, з вами США і НАТО». Північноатлантичний альянс стає інтеграційною структурою Міжмор’я, навіть якщо політики цього не розуміють. Скрізь, де з’являвся Майкл Пенс, проходили військові маневри НАТО: у Грузії, Румунії, Угорщині і Болгарії, а опісля в Македонії. У них взяли участь 22 країни, також солдати з країн, які не належать до альянсу. Саме це спосіб на інтеграцію.
Професор Ходакєвич підкреслив, що крім питання територіальної безпеки, велике значення для Європи має питання енергетичної безпеки і про це відомо американському президентові.
– Берлін постійно виправдовується, мовляв, необхідно дружити з Москвою, бо не має газу і не має нафти. Італійці також дуже охоче не продавалися б Путіну, але мусять, а то залишаться без нафти. А в кого ще є нафта? Хто володіє найбільшими запасами в світі? Сполучені Штати. До речі, буквально недавно США змінили закон і зняли обмеження на експорт нафти. Ця заборона існувала від 70-тих років, коли тривала енергетична криза. Справа не в тому, щоб судно зі зрідженим природним газом приїхало до Польщі один раз, треба, щоб ця система діяла на постійній основі. У Польщі необхідно створити хаб, центр розподілу американської енергії. Тоді Німеччина, Італія і вся Західна Європа матимуть від цього користь. Саме США можуть стати тим гегемоном, який забезпечить регіону Міжмор’я стабільність. Тобто аналогічно, як протягом півстоліття Західна Європа отримувала американську допомогу.
Російська служба Польського радіо для закордону/Н.Б.