Logo Polskiego Radia
Print

Яке майбутнє ЄС після підписання Римської декларації?

PR dla Zagranicy
Lidia Iwaniuch 28.03.2017 16:00
  • ue.mp3
Нині, одне з основних питань, яке ставлять собі чи не всі країни Європільноти, стосується майбутнього Євросоюзу та нашого у ньому місці
pixabay.com

25 березня, під час ювілейного саміту Євроспільноти, в 60-ті роковини підписання Римських договорів, тобто двох основоположних євроінтеграційних угод (одна про заснування Європейської економічної спільноти, друга - про заснування Європейської спільноти атомної енергії), лідери 27-ми країн-членів та установ ЄС підписали Римську декларацію. Цей спільний документ визначає напрямки розвитку Євроспільноти, її перспективи, і підкреслює дотеперішні інтеграційні успіхи ЄС. Велика Британія, у зв’язку з рішенням щодо виходу з Євроспільноти, не брала участі у саміті, а отже й не підписала Римської декларації.

За словами прем’єр-міністр Беати Шидло, яка від імені Польщі поставила підпис під документом, підписання Римської декларації – це вступ до зміцення єдності ЄС:

- Так, щоб цей європейський проект, який створено заради того, аби реалізувати спільну мету в обсязі безпеки, спільної економіки, перспектив розвитку на майбутнє - міцнішав. Щоб Європа не тільки ставала безпечнішою, але щоб також давала можливість конкурувати, щоб європейські громадяни знали, що вони разом, що вони - спільнота. І саме слово «спільнота» є отим фундаментом, який дозволяє разом створювати європейський проект – сказала Беата Шидло.

Як зазначила прем’єр-міністр польського уряду, тепер буде видно, чи на основі цієї декларації, Євроспільнота зуміє побудувати єдність і оновлення цього європейського проекту.

А отже, нині, одне з основних питань, яке ставлять собі чи не всі країни Європільноти, стосується майбутнього Євросоюзу та нашого у ньому місці. Великобританія вже офіційно розпочинає процедуру виходу з ЄС, а тому Євроспільнота має обговорити майбутню модель інтеграції - поглибити її, залишити все так, як є зараз, чи вжити заходів заради «Європи національних держав». На погляд політолога Артура Врублєвського, Польща має доволі великі можливості й інструменти, щоб не просто придивлятися процесам, які відбуваються, але активно брати в них участь:

- Нам треба пам’ятати, що вже з часу Амстердамського договору з 1996 року, і згодом Лісабонської угоди щодо принципів функціонування ЄС, ми маємо можливість інтегруватися, маємо можливість бути лідером, використовуючи механізм розширення співпраці, або механізм постійного співробітництва. А отже, якщо у нас буде таке бажання, ми можемо інтегруватися ще міцніше. Від нас залежить, чи ми використаємо доступні нам інструменти, чи вирішимо залишитися декоративним елементом Євросоюзу.

Для Польщі надзвичайно вагоме значення має політика оборони. Уряд у Варшаві постійно наголошує, що саме цей елемент є для нас базовим фактором, і Польща хоче бути активною на цьому полі. Але, хоч на декларативному рівні подібне заявляють усі держави Євроспільноти, проте, коли доходить до рішень, видно розходження. Марцін Сьвєнціцький, який був членом групи польських політиків, що вела переговори стосовно умов вступу Польщі в ЄС зазначає, що Євроспільнота, в її нинішній формі, надто слабка на міжнародній арені, а це випливає з кількох елементів:

- При відсутності спільної закордонної політики ми не зуміємо зупинити Путіна, не встановимо миру в Сирії, не зможемо допомогти Африці, не будемо в стані захистити Україну та впливати на зміни в Білорусі. Тож, ЄС потребує спільної закордонної політики, потребує спільної оборонної політики. Нині в ЄС маємо величезне марнотратство, на оборону працює 28 бюджетів, ці фінансові засоби розбиті на окремі країни, Європа разом має більшу армію, ніж США, проте сила цієї армії вдесятеро менша. Немає спільної розвідки, не існує можливості вільно перекидати військові підрозділи, і тут називати можна багато прикладів.

Польський політик вказує на ще один недолік функціонування ЄС:

- Якщо б рішення в ЄС не приймалися одноголосно, тільки на основі більшості голосів, тоді санкції проти Росії могли б бути значно більш різкими. А, що стосується останніх терактів на території ЄС, то виявилося, що за цими людьми, за виконавцями цих терактів стежили, проте робили це служби різних країн, тобто, елементарно, забракло обміну інформацією. У нас немає європейського відповідника Федерального бюро розслідувань. Тому, якщо б Європа була більш зінтегрована, якщо б мала спільну армію, спільну політику безпеки і захисту, ми могли б ефективнше реагувати і стабілізувати ситуацію в запальних регіонах.

Євродепутатка професор Данута Гібнер наголошує, що ми живемо в світі брекзиту, складному і небезпечному, який не обов’язково сприяє Європі, тому той факт, що лідери 27-ми країн членів Євроспільноти підписали Римську декларацію важливий, бо підтвердив бажання єдності та став висхідним пунктом для подальших дій у цьому напрямку:

- Ця декларація показала теж, що чудес не буває, і якщо ми всі - жінки і чоловіки Європи, не будемо разом будувати цієї нашої Європи, нашого майбутнього, докладаючи свої цеглини до величезної конструкції, то дива не станеться. Попереду копітка робота, час мобілізації, щоб досягти спільну мету. Це в першу чергу стосується питання безпеки. Нині всі громадяни ЄС, незалежно від країни, очікують від Європи ґарантій безпеки, бо відомо, що навіть найбільш дієві національні лідери окремих держав не спроможні самостійно дати такі ґарантії. Отже, нам треба подбати про силу Європи в глобальному вимірі – і це важливі цілі для нас усіх.

Кореспондентка Польського радіо у Брюсселі, Беата Пломецька, яка з євросоюзної столиці роками спостерігає за подіями, що пов’язані з функціонуванням Євроспільноти, вказує, що і саміт у Римі, і підписання Римської декларації є зламним моментом в історії ЄС:

- Ця Римська декларація і 60-тиліття ЄС увідуть в історію. Радості не було, ЄС після кількох великих криз: фінансової, економічної, міграційної, екзистенційної, опинився на повороті. Уперше в історії, кілька днів після урочистих святкувань, Великобританія офіційно складе заяву про вихід з ЄС. Сьогодні ще ніхто не знає, яким чином ЄС вийде з цього віражу. Римська декларація не дає відповіді, вона загальна, вона не визначає, в який бік піде Євроспільнота, а тому, тепер перед усіма нами стоїть завдання знайти потрібний рецепт.

Експерти і політики в Польщі згодні, що Римська декларація, робота над цим документом, показала, наскільки складною буде дискусія про подальший розвиток Євроспільноти, а особливо її соцільний аспект.

Л.І.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти