Після невдалого військового перевороту в Туреччині президент Реджеп Ердоган зміцнює свою позицію, проводить чистки в командуванні армії, серед інтелігенції та в адміністрації. Євросоюз, хоч не підтримує нинішньої внутрішної політики турецького президента, з відстані дивиться на всю цю ситуацію, і складається враження, що нічого більше зробити не може.
Європа пов’язана з Туреччиною угодою в справі біженців, що дає президентові Ердогану деяку перевагу у взаєминах з ЄС - пояснює голова Центру міжнародних відносин, доктор Малґожата Боніковська: «Президент Ердоган неначе тримає Європу під контролем. Він дозволяє собі робити все що завгодно, бо й так ніхто йому нічого на це не відповість. Будь-яка реакція з боку Європи може знову відновити проблему з іммігрантами. Це дещо подібна ситуація до ситуації з Росією, яка, з приводу газу, теж тримає під контролем деякі європейські країни».
Проте, на погляд Алєксандри Яросєвич з Центру східних досліджень, Європейський Союз сам призвів до такого стану справ. «Європейський Союз, укладаючи порозуміння з Туреччиною в справі міграційної кризи та продовжуючи ці перемовини, сам поставив себе у таку незручність, і неначе дозволив Туреччині шантажувати себе цією міграційною темою. Отже, те, за чим ми нині спостерігаємо, можна назвати результатом недостатньо асертивної політики ЄС щодо Туреччини» - звертає увагу експерт.
Немає сумніву, що Туреччина потрібна Європі, оскільки саме Анкара переймає на себе весь тягар пов’язаний з напливом біженців - переконує голова Центру міжнародних відносин, доктор Малґожата Боніковська. «Туреччина, образно кажучи, захищає тилові позиції Європи, оте «м’яке підчерев’я» європейського континенту, оскільки саме Туреччина межує з Сирією, де продовжується війна. Тобто без Туреччини, а ще гірше, з її недоброзичливою позицією щодо Європи, важко собі уявити якусь осмислену, ефективну політику регулювання цього конфлікту на Близькому Сході».
Нині Євросоюз не проявляє бажання втручатися у внутрішню політику президента Ердогана, оскільки країнам Євроспільноти повинно залежати на тому, щоб Туреччина була стабільною – додає експерт з міжнародних відносин. «Це і є додатковий елемент, який може використати президент Ердоган. Він каже: я є стабільною владою, можливо не всі мої дії вам до вподоби, проте, я запевняю вам комфорт ситуації, оскільки все контролюю, і в Туреччині, і в регіоні».
В іншому випадку Туреччина повернеться у бік Росії, а беручи до уваги останні події та устремління президента Ердогана, можна зробити висновок, що турецькому президентові дедалі ближче до президента Росії – звертає увагу експерт з Центру східних досліджень Алєксандра Яросєвич. «На даний момент Туреччині вигідніше співпрацювати з Росією, ніж з Євросоюзом, а це у зв’язку з політикою внутрішніх репресій, яку в даний час проводить президент Ердоган».
Однак, на погляд експерта Студіуму Східної Європи Варшавського університету Адама Бальцера, у взаєминах з Туреччиною Європа не стоїть на програній позиції. «Ця країна дуже сильно пов’язана з Європою економічними взаєминами, звичайно ці взаємини характеризуються асиметрією. Якщо ми візьмемо до уваги закордонні інвестиції чи торгівлю, то побачимо, що насправді Туреччина немає альтернативи для Заходу. І Росія теж не може стати такою альтернативою».
В оцінці Адама Бальцера, Євросоюз має відповідні засоби, якими може дисциплінувати Анкару. «Якщо ми були спроможні ввести жорсткі санкції проти Росії, то пам’ятаймо, що у випадку, коли президент Ердоган припуститься помилки, і перейде до жорсткого геополітичного протистояння з Заходом, то ціна, яку Анкара буде змушена заплатити, стане дуже високою. Ердоган набагато слабший гравець від Путіна, і сама Туреччина значно слабша від Росії».
Окрім того, як вказує експерт з питань енергетичної безпеки Войцєх Якубік, союз Туреччини з Росією у довгостроковій перспективі – нереальний, оскільки інтереси турків і росіян серйозно розходяться. «Захід і Туреччина приречені один на одного, незважаючи на те, що в Туреччині відбувається. Для демократичних рухів у цій державі – це дуже погана новина. Жорсткі інтереси призводять до того, що Туреччина не вийде з НАТО, не змінить своїх пріоритетів у закордонній політиці, хоч, природно, може виконувати певні жести в бік Росії, бо це вигідно, як Ердогану, так і Путіну».
Варто теж пам’ятати, що під оглядом величини і кількості, армія Туреччини займає другу позицію серед країн-членів НАТО, і, що на території Туреччини знаходиться атомна зброя США та американські солдати – звертає увагу експерт з питань енергетичної безпеки Войцєх Якубік. «Сили НАТО, як і Євросоюз, поки ставляться до Туреччини, як до раціонального гравця, який після періоду ображання, знову нормально сяде за стіл переговорів. Чинником, якого передбачити не можна, є те, що дійсно, президент Туреччини нині має більшу владу, ніж раніше, і якщо вирішить повестися нераціонально, то зупинити його буде важко. Але треба розраховувати на те, що як і досі, президент Ердоган залишиться раціональним гравцем у міжнародних відносинах, і нічим не здивує».
А тим часом глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер закликає Туреччину дотримуватися прав людини та не відмовлятися від свободи преси і свободи слова. Глава МЗС Австрії Себастьян Курц заявляє, що Туреччина не відповідає критеріям необхідним для скасування візового режиму. Натомість шеф турецької дипломатії Мевлют Чавушоґлу продовжує наголошувати, що скасування віз до ЄС для Туреччини має відбутися найпізніше в жовтні, бо в іншому випадку Анкара відмовиться від угоди про реадмісію нелегальних мігрантів.
Л.І.