Домовленості між Брюсселем і Лондоном досягнуто у п’ятницю ввечері, після марафону переговорів лідерів 28-ми країн. Пізніше британський прем’єр Девід Камерон оголосив, що 23 червня відбудеться референдум, присвячений можливості відокремлення Великої Британії від ЄС.
Узгоджений компроміс стосується зміни умов членства Лондона в Євроспільноті. Британці отримали згоду на обмеження соціальної допомоги для громадян інших країн ЄС. Жодні скорочення не охоплять чималої групи поляків, які зараз працюють на Британських островах. Проте, новоприбулим Лондон може зменшити соціальні виплати на 7 років. У випадку дітей, які не проживають з батьками за кордоном, не лише Британія, а кожна країна ЄС зможе зменшити соціальні виплати. На проблему соціальної допомоги дітям емігрантів звертає увагу Марта Маковська з Центру міжнародних ініціатив.
– Ця точка була важливою передусім для держав Центральної і Східної Європи, зокрема Польщі. Наші держави зайняли рішучу позицію, послідовну протягом багатьох місяців. Вдалося вибороти такі рішення, які не шкодитимуть громадянам держав ЄС, котрі зараз живуть у Великій Британії. Серед них – 850 тисяч поляків. Це стосується найближчих років, але виник небезпечний прецедент з погляду і Євросоюзу, і новіших членів ЄС зі Східної Європи, позаяк у домовленості передбачається, що після 2020 року не лише Велика Британія, але й інші держави зможуть скористатися цим механізмом і зменшиться соціальна допомога дітям, які живуть в іншій країні, ніж працюють їхні батьки.
Це суперечить заявам голови Європейської комісії Жана-Клода Юнкера і голови Європейської ради Дональда Туска – відзначила польська експертка Марта Маковська.
– Це – прецедент, який завдає удару європейським цінностям, тому що розділює Європу на держави з різним рівнем розвитку. Замість того, що ми всі є спільнотою незалежних країн, які прагнуть однакового рівня інтеграції і зрівняння перш за все економічних різниць, – риторика є такою, що ми входимо на небезпечну стежку дуже різноманітної інтеграції. У ній заможні держави можуть використати оборонні механізми, щоб захиститися від іммігрантів, які – в лапках – використовують політику держави добробуту. Це виглядає як вдавання, що проводяться реформи, необхідні внаслідок кризи, яка почалася 2008 року, з якої держави досі піднімаються. Замість ґрунтовних реформ, зокрема системи соціальної допомоги, почалася дискусія, спрямована проти іммігрантів.
На думку політолога Варшавського університету Пшемислава Біскупа, скорочення соціальної допомоги, яке особливо турбує трудових мігрантів з Польщі, для британців було менш важливим.
– Справжні стратегічні цілі британців були пов’язані, по-перше, зі схваленням принципу, що можна обмежити повноваження Євросоюзу на користь національних держав. По-друге – зі зміцненням процедури захисту країн з-поза Єврозони, завдяки якій вони будуть рівноправними партнерами. Це визнання, що євро – не єдина валюта ЄС, а отже, політика Євроспільноти не повинна формуватися під кутом євро і Єврозони. А по-третє – принцип, що національні політичні системи, особливо парламенти, матимуть більше свободи у процесі прийняття рішень. Парадоксально, британський уряд здобув козирі, які будуть надзвичайно важливими для ЄС у середньостроковій перспективі. Це прецедент, що схвалено принцип двох швидкостей. На мою думку, Європейського Союзу такого, як ми його знали, більше не буде.
Частина коментарів відносно порозуміння між Лондоном і Брюсселем свідчить про повну поразку, безнадійну для Європи угоду. Політики, які брали участь у переговорах, також представники Польщі, вважають їх успіхом. Доктор Пшемислав Біскуп звертає увагу, що оцінки є відносними.
– Я думаю, трохи правди є і в одному, і в другому твердженні. З одного боку – ми маємо згоду на Європу двох швидкостей і це, безперечно, не є успіхом Європейського Союзу як цілості. З другого боку, враховуючи мету, яку декларував британський прем’єр Девід Камерон ще два роки тому – він не здобув багато.
Голова Центру міжнародних відносин Малґожата Боніковська відзначила, що насправді немає переможців саміту між ЄС і Великою Британією.
– Справа набагато серйозніша, ніж це може здаватися на основі повідомлень ЗМІ. Коли глянути на хід цих конкретних переговорів на саміті, можна сказати, що компроміс – розумний, обидві сторони від чогось відмовилися, ніхто не є вповні задоволений. Але це – характерно для компромісів. Проблема – така, що тут більше якогось шоу, ніж вирішення дійсної проблеми в Європі. Її суть – у тому, що значна частина громадської думки, не лише в Британії, але й на континенті, насправді не розуміє, навіщо нам сьогодні європейський проект. І не хоче йти шляхом, яким Європа йшла багато років – до поглиблення інтеграції, з переданням чергових повноважень євросоюзним установам. Сьогодні атмосфера зовсім інша: в контексті міжнародного напруження, непевності в економіці та справах безпеки, люди хочуть більше сили в державі. А Європейський Союз не реформується.
Для таких країн як Польща європейський проект є ключовим – наголошує Малґожата Боніковська.
– Ми мусимо мати іншу оптику, ніж Велика Британія, бо ми в зовсім іншому місці на карті. Тому невдалим у польській переговорній позиції було те, що спершу ми підтримали сильний союз із Великою Британією, а пізніше думали, як вести двосторонні розмови. З нашого погляду тривкість Європи і дальший розвиток цього проекту є абсолютно ключовим для нашої безпеки і добробуту. Для Великої Британії це є бажаним, але не ключовим, Лондон має альтернативу, а ми – ні. Тому, якщо в референдумі британці вирішать відокремитися від Європейського Союзу, найбільше від цього втратять такі країни як Польща.
При нагоді ситуаціі з Великою Британією варто задуматися, як ЄС має функціонувати в ХХІ столітті і які реформи провести, щоб організація відповідала на настрої і потреби нашого часу – додала Малґожата Боніковська з Центру міжнародних відносин. У «Brexit» йдеться про те, що британці не хочуть нав’язування будь-чого ззовні євросоюзною бюрократією.
IAR,PR2,PR24/Н.Б.