Безумовно, однією з фундаментальних основ держави є економіка. Великою мірою від економічного розвитку і добробуту залежить стабільність держави та суспільства. З часу здобуття незалежності в 1918 році Польща пережила дуже непросте і трагічне століття. Воно позначене боротьбою за державну самостійність, державним будівництвом міжвоєнного періоду, окупаціями у роки Другої світової війни, довгим періодом комунізму, коли Польща була сателітом Москви, і врешті поверненням Польщі до грона демократичних держав після падіння комунізму у 89-му році.
Яким впродовж цих 100 років був економічний розвиток Польщі? Як показники польської економіки виглядають на тлі світової економіки і у порівнянні з іншими країнами ?
Цим та іншим питанням була присвячена дискусія, що відбулася в рамках Варшавського книжкового ярмарку. До Вашої уваги фрагменти з цього заходу.
Один з її учасників, економічний оглядач Вітольд Ґадомський, використовуючи статистичні дані відомого британського економіста Анґуса Маддісона, представив як виглядав економічний розвиток Польщі в історичній перспективі, починаючи з 1870 року. Тобто, мова про час, коли польські землі були поділені між трьома імперіями: Російською, Німецькою та Австро-Угорською:
Наш рівень ВВП на душу населення тоді становив близько 50% німецького ВВП, 39% американського, чи скажімо 79% іспанського і 63% італійського ВВП на душу населення. Тепер візьмемо 1913 рік, тобто рік перед вибухом Першої світової війни. Німеччина в той час розвивалася швидше ніж польські землі і відповідно наш ВВП впав до 47% у порівнянні з німецьким. Ці підрахунки ведуться в так званих міжнародних доларах і беруть до уваги ряд чинників, зокрема інфляцію. Повертаючись до 1913 року, слід сказати, що ми випередили Португалію. Для Португалії це був період стагнації. Що цікаво, ми були багатші ніж Японія.
Тепер перейдемо до 1938 року, тобто це фактично кінець незалежності Польщі. Польський ВВП на душу населення становить 44% відповідного німецького показника. Тобто, протягом двадцятиліття ми зробили крок назад. У випадку США ми залишилися приблизно на тому самому рівні. Ми випередили Іспанію, але зрозуміло чому. Іспанія мала тоді громадянську війну, а в Польщі на щастя тоді війни не було. В 1938 році ми й надалі випереджали Португалію, хоча й відстань між нами зменшилася.
Таким чином, треба сказати, що міжвоєнний період це час великих державних, правових і навіть інфраструктурних успіхів, але наша дистанція в економічному плані в стосунку до світу не зменшилася, а можливо навіть трохи збільшилася.
Експерт звертає увагу, що незважаючи на лихоліття війни і труднощі післявоєнного часу в 1950 році в Польщі були відносно непогані вихідні умови для розвитку:
1950 рік - це ситуація, коли Польща була сплюндрована внаслідок війни, а з іншого боку вона отримувала певні відшкодування від Німеччини. Передовсім ми отримали значно краще розвинуті німецькі землі і у зв’язку з цим наша віддаль з іншими країнами скоротилася. Наприклад, ми мали 63% ВВП на душу населення в стосунку до німецького ВВП. Звичайно ми знаємо, що Німеччина була не лише зруйнована, але й платила величезні репарації у вигляді грабіжницького вивозу устаткування, головним чином до СРСР. Часом щось діставалося і Польщі.
В цей час ми багатші ніж Іспанія, бо вона ще не оговталася від громадянської війни і в перші роки правління Франко велася автархічна політика. Ми все ще були трохи багатші ніж Португалія і відчутно багатші ніж Греція. Слід пам’ятати, що Греція мала громадянську війну, яка теж її знищила. В 1950 році ми були багатші ніж Японія, бо вона мусила відповідати за наслідки війни. В будь-якому випадку в 1950 році ми мали цілком непоганий стартовий пункт. Тепер перескочимо на кінець періоду Польської Народної Республіки. В 1989 році ми мали 34% ВВП на душу населення в стосунку до німецького показника. Тобто, в два рази менше ніж в 50-му році. В стосунку до Іспанії ми маємо 50% ВВП. В 50-му році ми були дещо багатші, а в 89-му році ми вже наполовину бідніші. Нас випередила Португалія. В даному випадку наш показник ВВП становив 55%. Це взагалі феномен швидкого розвитку країн півдня Європи у післявоєнний період. Це саме стосується Греції, яка довгі роки була біднішою від Польщі, а у 89-му році є значно заможнішою від неї.
Вітольд Гадомський, беручи до уваги останні дані Евростату, відзначає унікальність сучасного економічного становища Польщі і рівня її заможності з погляду історичної перспективи:
Ми маємо 55% німецького ВВП на душу населення. Від 100 років ми знаходимося найближче до Німеччини в плані заможності. Тобто, впродовж трьох декад III Речі Посполитої скоротилася дистанція з Німеччиною, а Німеччина є для нас мірилом. Це саме стосується всіх інших країн. Ми наздогнали Грецію, чи може не стільки ми її наздогнали, скільки Греція нас наздогнала, давши задню у свому розвитку.
Таким чином, якщо період ПНР є часом значного регресу, то період III Речі Посполитої є часом наздоганяння.
Водночас, ще один учасник дискусії, професор Вітольд Орловський звертає увагу, що ведучи мову про стан польського ВВП в стосунку до інших країн в історичній перспективі, необхідно брати до уваги темпи економічного розвитку в той чи інший період:
Слід пам’ятати, що зростання відбувається в певних світових умовах. Це означає, що завдяки технологічному прогресу в XX столітті можливе значно швидше економічне зростання, ніж це було в XIX столітті, а в XIX столітті це зростання стрімкіше ніж раніше. Якщо в Середньовіччі ВВП Польщі складав 70% ВВП Німеччини, а сьогодні він становить близько 55%, то може здаватися, що ми знаходимося від Німеччини далі ніж це було раніше. Тогочасна економіка зростала в темпі 10% на століття і це ще стосується найкращих економік. Так, власне, розвивалася аграрна економіка в ті часи. Коротко кажучи, різниця 30% ВВП означала 200-300 років розвитку позаду Німеччини. Сьогодні ж в нас 55% ВВП на душу населення в стосунку до Німеччини і це не є якісь дурні підрахунки, але якби Німеччина зупинилася в розвитку, а ми б розвивалися в нашому нормальному темпі, то ми б наздогнали Німеччину приблизно за 30 років. Таким чином - це найбільш коротка віддаль в історії, яка є між Польщею і Німеччиною [коли мова йде про економічний розвиток].
Економіст теж дав свою характеристику таким ключовим періодам польської історії XX століття, як міжвоєнне двадцятиліття та комуністичний період. Він теж спробував дати відповідь яким був би рівень розвитку Польщі після Другої світової війни, якби та мала ринкову економіку:
На світі є різні періоди зростання і з цієї точки зору ІІ Річ Посполита розвивалася дуже повільно, але треба пам’ятати, що дуже повільно розвивався цілий світ. Був час Великої депресії [1929-33 роки], що зумовило, що ми розвивалися ще повільніше ніж могли. Міжвоєнний період це не такий світлий і однозначний період, як ми сьогодні в пропагандистський спосіб звикли сприймати. Натомість, якщо йдеться про комуністичний період і коли говориться, що економіка розвивалася досить повільно і ми постійно відставали від Заходу, то завжди виринають обурені старші люди і згадують, до прикладу, ті численні заводи часів ПНР. Проблема полягає в тому, що Польща дійсно розвивалася і рівень розвитку зростав, з тим, що зростання на світі йшло значно стрімкіше.
Якби собі спробувати уявити як би сьогодні виглядала Польща, якби вона мала ринкову економіку, то напевно ми б мали подібний рівень розвитку як в Іспанії. Це не була якась виняткова економічна політика. За часів Франко була замкненість, Іспанія приєдналася до ЄС лише в 1986 році. До цього була досить автархічна політика, але це була звичайна ринкова економіка і виявилося, що іспанська економіка в 1950-89 роках розвивалася в два рази швидше ніж польська.
В свою чергу професор Ришард Бугай закликав до критичного осмислення об’єктивних труднощів з якими зіштовхнулася ІІ Річ Посполита. На його думку, економічні досягнення міжвоєнного періоду не були вже такими й малими, в той час як комуністичний період завершився однозначним крахом:
Оцінка міжвоєнного двадцятиліття повинна бути вміщена в тогочасні реалії. По-перше, існувала колосальна проблема інтеграції земель, що перебували під чужоземним пануванням. Є теж проблема війн за кордони Польщі. Це також проблема соціальної структури, яку отримала в спадок польська держава і що не сприяла сучасному розвитку і зростанню. Зрештою є проблема Великої депресії, про що вже згадав професор Орловський. На цьому фоні економічні результати ІІ Речі Посполитої складно назвати хорошими. Більшість статистик не залишають щодо цього сумніву. В 1938-1939 роках рівень економічної активності відповідав стану 1913 року.
Проте, якщо взяти до уваги об’єктивні несприятливі обставини, то я б висунув тезу, що складно сказати чи міжвоєнне двадцятиліття було поразкою в економічних категоріях. Це був нічийний результат і безумовно це не було успіхом. Натомість, я погоджуюся, що комуністичний період був поразкою. Одна з фундаментальних і непоборних рис економіки ПНР – мікроекономічна неефективність, яка не дозволяла подолати природні бар’єри розвитку. До цього додавалася несправність зумовлена політичною системою, що надавала економіці цілий ряд негативних рис.
Матеріал підготував Назар Олійник