Logo Polskiego Radia
Print

Чепурний король серед сарматів

PR dla Zagranicy
Nazar Oliynyk 05.04.2017 15:50
  • Генріх Валуа.mp3
Про Генріха III Валуа та його королювання в Польщі
Генріх Валуа. Портрет Франсуа Клуе (1570), ЛуврГенріх Валуа. Портрет Франсуа Клуе (1570), ЛуврFoto: Wikipedia/Public domain

Йому було неповних 23 роки, він походив з Франції, не знав, ані польської мови, ані не знав звичаїв країни, в якій йому випало королювати. Мова про Генріха Валуа, якого обрано польським королем після смерті останнього представника династії Яґеллонів.

Коротке панування Генріха Валуа на польському троні, від 11 травня 1573 року до 18 червня 1574 року, є доволі цікавим з точки зору зіткнення двох відмінних культур. Це теж час завзятої боротьби на королівському дворі, на краківському Вавелі, в той час як король замість державних справ віддавався розпусті і кохався з чоловіками.

Яким чином Генріх Валуа став польським королем? Про це розповідає історик, професор Єжи Бесала:

Як відомо після смерті Сиґізмунда Августа, в 1572 році, наступило безкоролів’я і між кандидатами розпочалася боротьба за корону. Врешті шляхта, яка хотіла відігравати вирішальну роль в державі, завдяки своєму шляхетському трибуну Янові Замойському, вирішила провести electio viritim, тобто це так звана елекція поголовна. Це теоретично означало, що у виборі королі мала взяти участь вся шляхта. Справа дійшла до зіткнення на елекційному полі. Найголовнішими кандидатами на короля були: вже згаданий Генріх Валуа, князь Ернест, син імператора Священної Римської Імперії Максиміліана II Габсбурга, московський цар Іван Грозний та шведський король Юхан III.

"Потуга
"Потуга Речі Посполитої в зеніті.Золота вольниця.Елекція". Картина Яна Матейка. Foto: Wikipedia/Public domain

А що саме зумовило перемогу Генріха Валуа? Відомо, що французькі дипломати вже віддавна намагалися його посадити на польському троні.

Коли з’явився єпископ Валансу, Жан Монлюк, який напевно був одним з найбільш визначних дипломатів, то він почав переконувати в змістовності вибору королем Польщі Генріха. По суті все вирішила геополітика, бо шляхта боялась Габсбургів на троні. І ще одної речі вона побоювалась, а саме того, що Габсбург на троні зумовить виступ Туреччини, котра була наддержавою того часу. Водночас Франція, що перебувала в конфлікті з Габсбургами мала дуже хороші взаємини з Туреччиною. Шляхта все це розуміла. Шляхта, на противагу тому, що про неї говориться, як про гультіпак, була політично мислячою. Тому шляхта зробила вибір на користь “пана Гавенського”, бо шляхтичі не могли виговорити назву династії Андеґавентів. Ім’я князя Ернеста вони теж не могли вимовити, тому шляхта, особливо мазовєцька, його називала “князем Агрестем” або “Ордестем”.

А для чого був потрібен польський трон самому Генріхові? Чи це була лише амбіція його матері, Катерини Медічі, котра прагнула, щоб її син зайняв хоча б який небудь трон?

Генріху здавалося, що він не має жодних можливостей вдягнути французську корону. Тим часом правив король Карл IX, правда в нього були ознаки туберкульозу, але вважалося, що він ще довго пануватиме. Окрім того був ще один спадкоємець. У зв’язку з цим Генріх Валуа не брався до уваги в справі спадкоємства. Катерина Медічі усвідомила собі, що є шанс просунути кандидатуру Валуа у Польщі і тому вислала єпископа Монлюка. Він завдяки блискучим промовам зумів заохотити шляхту обрати королем Генріха.

Що була нелегко, бо у Франції відносно недавно мала місце Варфоломіївська ніч....

Тому після цього до Парижа вислано посольство. Генріх мав присягнути Варшавській конфедерації, інакше кажучи це релігійний мир 1573 року. І до національної традиції ввійшли слова гетьмана Яна Зборовського “si non iurabis, non regnabis”, тобто “якщо ти не присягнеш, то не будеш панувати”. Королю-електу сказано, що дотримання релігійного миру є основою владарювання в Речі Посполитій. Вибір Валуа був ще зумовлений тим, що він не був безпосередньо замішаний в Варфоломіївську ніч. Щоправда у битві під Монконтур і Жарнаком він переміг ґугенотів і проявив себе, що для поляків було важливим, як талановитий полководць.

Бал
Бал влаштований на честь польського посольства в Парижі в 1573 році. Французький гобеленю Foto: Wikipedia/Public domain

Врешті надійшов той день, коли Гентріх Валуа прибув до Польщі. Це було в кінці січня 1574 року. З новим королем приїхало багато французів з його свити...

Приїхали французи і відбулося перше зіткнення з дійсністю. По-перше – це мороз. Королеві подарували шубу і він був відносно тепло вдягнутий. Наближені короля були вдягнуті в куце вбрання і тому їм було дуже зимно. Потім звичайно почалася взаємна неприязнь.

Це було зіткнення культур, бо Франція представляла більш вишукану культуру і характеризувалася нечуваною звичаєвою свободою. Король був начепурений, обсипаний блістками, носив кульчики і пахнув парфумами. Поляки його висміювали, говорячи “кролевисько коротке сукманисько”. Як відомо з огляду на морози в Польщі носили довгі жупани та кунтуші.

З одного боку звичаєва сатира мала де розвернутися, а з другого боку треба було управляти державою. Новий король не знав, ані польської, ані не володів відповідно добре латинською...

Він дуже слабо знав латину і він страшенно мучився. Жан Монлюк збрехав щодо його знання мов. Генріх був присутнім на засіданнях Сенату і Сейму, а там виголошувалися дуже довгі промови. Це не було пов’язано з балакливістю так званих сарматів, а було пов’язано з тим, що шляхтичі прагнули одностайності, прагнули переконати кожного. Відповідно аби висвітлити якусь справу, виголошувалися дуже довгі промови.

Чи король був загубленим, адже він не розумів обговорень, що стосувалися державних справ?

Він безумовно небагато розумів. Проте він отримував витяги з засідань і король орієнтувався в тому, що відбувається. Генріх приймав відносно вірні рішення. Тобто він не видавав, якихось дуже гострих вироків. Генріх старався злагоджувати дуже збурені настрої в Польщі.

Поступово до нього і до його дивної поведінки звикали. Хоча деякі звички було важкоприйнятними. Він був під впливом матері, що домінувала над ним – це ті справи, якими займаються фрейдисти і психоісторики. Матір спричинила його бісексуальність, тобто йому подобалися і чоловіки, і жінки. Вважається, що він щоденно писав листи власною кров’ю до Марі де Конде в яку він був закоханий.

Поляків дуже непокоїло те, що в королівському замку на Вавелі були освітлені вікна і там було видно короля в оточенні слуг, міньйонів, які були його улюбленцями. При чому не слід вважати, що ці міньйони були лише розманіреними та жіноподібними, і так далі, бо вони дуже вправно орудували шпагами. Зустріч з ними могла закінчитися дуже погано. В Генріху Валуа помітний був якийсь такий дивний мізогінізм, жінконенависництво, яке можливо підсвідомо було скеровано до матері.

Проте незважаючи на всі дивацтва Генріха Валуа можна сказати, що його правління не принесло якоїсь великої шкоди Річ Посполитій?

В жодному разі! Лише за винятком справи Зборовських, коли в присутності короля мало місце нещасне зіткнення. Це був поєдинок, що не відбувся, внаслідок чого Самійло Зборовський вдарив чеканом каштеляна Анджея Ваповського, котрий намагався заспокоїти справу. Ваповський помер і король повинен був скарати на смерть Зборовського, але він проявив ласку. Зборовського скарано на вигнання. Згодом ця справа падала тінню за панування Стефана Баторія.

Розмови про те, що Валуа чимось нашкодив є частиною його “чорної легенди”. Він не встиг чимось нашкодити і виглядало на те, що Генріх мав бути цілком вмілим королем.

Вбивство
Вбивство перемиського каштеляна Анджея Ваповського під час коронування Генріха Валуа. Картина Яна Матейка. Foto: Wikipedia/Public domain

Проте поляки не можуть вибачити того, що він втік з Польщі. Що привело до цієї втечі Генріха Валуа?

Важко йому дивуватися, бо як він дізнався, що його брат Карл IX помер, то на звістку про це, після короткого коливання, польський король відважився на втечу з країни. Валуа залишив в печі лист в якому написав, що він повернеться до Польщі і що він не відмовляється від польської корони, але їде, щоб лише залагодити французські справи.

"Втеча
"Втеча Генріха Валуа з Польщі". Картина Артура Ґроттґера

І за королем вирушила погоня...

Так і була така кумедна ситуація, коли Генріх вже перетнув кордон з Сілезією, а попередньо повідомлений про втечу освєнцімський староста кинувся за ним навздогін вплав. Староста вигукував “Ваша Величність куди ж Ви втікаєте?!”. Король лише розміявся і продовжував втечу. Він теж під час своєї втечі бачився з магнатами Зборовськими, котрих переконував в тому, що він повернеться.

Слід сказати, що Генріх Валуа вже будучи французьким королем до кінця свого життя використовував польскі королівські інсигнії.

Так, дійсно він й надалі використовував орла і герб “Погоня” і вважав себе королем Польщі. Проте це була цілковито ілюзорна справа. Генріх Валуа потім пройшов своє – він брав участь у так званій Війні Трьох Генріхів, коли воювали між собою Генріх Бурбон, в майбутньому великий фрацузький король і Генріх де Ґіз. То були релігійні війни. І під час цієї Війни Трьох Генріхів, одного дня, в 1589 році з листом до короля з’явився монах, що називався Жак Клеман. В той час як король читав листи, Клеман витягнув з рукава ніж і вдарив ним короля в живіт. Рана видавалася несерйозною, але на нещастя йому зробили клізму і ймовірно це спричинило зараження і король помер.

Вбивство
Вбивство Генріха III Валуа. Foto: Wikipedia/Public domain

PR1/no

tags:
Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти