Цікава підляська земля, багата на природні і туристичні об‘єкти. Варто згадати хоча б лісову країну – Біловезьку Пущу чи озерний край довкола міста Ауґустув. Наша співрозмовниця – з серця Підляшшя, воєводського міста Білосток.
Вона стала піонером у справі випуску сувенірної продукції, що популяризує столицю Підляського воєводства. Як у наші дні можна задіяти малий приватний сувенірний бізнес?
Про свій досвід розповідає діячка Польського Туристично-Краєзнавчого Товариства у Білостоку, засновниця фірми регіональних сувенірів "Nemeti" Катажина Пєрвєніс.
Катажина Пєрвєніс: Думаю, що про мене можна сказати, що я піонер туристичних сувенірів у Білостоку. Адже дотепер, невідомо чому, Білосток був просто пустелею, нічого не було – ні чашечок, ні брелочків, ні футболок...
А оскільки це моє рідне місто і я маю підприємницьку жилку, то й подумала: а чому б оце не спробувати.
Два-три роки тому я почала такі сувеніри виготовляти і була у цій справі першою.
Що значить виготовляти – треба ж придумати, проектувати, зробити, знайти реалізаторів товару і так далі? Це ж цілий бізнес з його законами.
Катажина Пєрвєніс: Це цілий бізнес і він починався дуже повільно і дуже примітивно. Спершу треба придумати мотив – проект, самому намалювати чи попрохати здібного колегу це зробити. Потім – все це гарно обробити у комп‘ютері. Усього цього я вчилася поступово.
Але безпосереднім виробництвом сьогодні займають підрядники, – я не маю машин для друкування малюнків на футболках. Тепер я просто замовляю, кажу які розміри, які кольори і мені усе це робить фірма.
Потім ці, запаковані, речі я продаю під моєю маркою "Nemeti", бо це – мій проект.
А що це у Тебе тут написано на червоній футболці – "сьлєдзік бялостоцькі"?
Катажина Пєрвєніс: У цьому сюжеті йдеться про нашу регіональну мову, якою колись у регіоні і в Білостоці розмовляли, ця говірка називається "сьлєдзікуванням". Від рибки, оселедця. Поляк десь з Варшави чи Кракова скаже "śledź" (сьлєдзь), а у нас кажуть слєдзь. І тому "сьлєдзік бялостоцькі" став таким мотивом, що символізує нашу говірку. Людям це сподобалося – це смішно, весело і люди охоче купують такі речі.
І на цьому можна добре заробити?
Катажина Пєрвєніс: На цьому можна добре заробити в сезоні і за умови, що у Білостоку перебуває багато туристичних груп. Така група – це найкращий клієнт, туристи дружно здійснюють "наліт" на крамницю і серед них завжди знайдеться кілька осіб, які вийдуть із крамниці з покупками.
Тому в сезоні я не нарікаю, але коли приходить зима, то видно, що Білосток ще не має зимових туристичних пропозицій, людей приїжджає мало.
А на якому сувенірі можна заробити найбільше, але при цьому своєї роботи вкласти найменше?
Катажина Пєрвєніс: Ті речі, які виробляю вже серійно, не потребують моїх великих зусиль – є ескіз, є зразок, вистачить тільки замовити 100 чи 200 штук і цей бізнес просувається вперед. Але на початку треба таку партію виробів проінвестувати. Тобто, скажімо, у двісті кухликів треба вкласти гроші, продати і потім мені ці кошти повертаються.
Звичайно, що ті речі, які робляться, так би мовити, конвеєром, сьогодні вони мені коштують найменше.
Скільки необхідно грошей на розкрутку такого бізнесу?
Катажина Пєрвєніс: Чергове важке питання, бо я не починала цю діяльність як окрему. Я займалася чимось іншим. А ці сувеніри існували дещо збоку, як гоббі. Тож я починала від дуже простих кроків. Купила, наприклад, 10 футболок і власноруч їх розмалювала. Тому на початку мені не треба було багато грошей.
Але, коли я побачила, що справа просувається вперед, треба було замовляти велику партію товарів. Одне замовлення – це приблизно 3-4 тисячі злотих. Щоб підготуватися до сезону, треба володіти саме такими грошима.
Мені було б, мабуть, набагато легше і швидше, коли б я мала на початку, наприклад, з 20 тисяч злотих, я б купила машини і сама б накладала ескізи на футболки. А я розвивала діяльність протягом 2,5 років, поступово, і лише на третьому році я могла розширити діяльність, щоб мати асортимент кількох товарів у великих кількостях.
Минулого місяця у Білостоці була дуже велика група потомків єврейських жителів нашого міста, які купили у мене, мабуть, із сотню футболок і стаканчиків, бо у Нью-Йорку є величезна група людей, які ще пам‘ятають Білосток чи мають тут родичів. Тобто там мої речі хтось носить і користується ними. А так взагалі поза нашим регіоном я мої сувеніри не продаю. Приємно, коли я бачу людей, які ходять з моїми торбами чи у моїх футболках.
А коли вдалося продати найбільше речей?
Катажина Пєрвєніс: Під час 94-го Світового Конгресу Есперанто, який проходив на зламі липня і серпня у Білостоку. Приїхало більше 2 тисяч людей з 63 країн, які відзначали 150 річницю від дня народження засновника міжнародної мови есперанто – Людвіка Заменгофа, який народився у Білостоку. А я вже раніше виготовляла сувеніри есперантистського характеру і була в цій справі першою.
Коли три роки тому я малювала символ есперанто – зелену зірку – то мене весь час запитували, чи я також есперантистка. Я казала – ні, але хочу популяризувати цей символ. Тож сувеніри з есперанто розійшлися досить швидко. Протягом тижня я мала кількатисячний прибуток, що й дозволило мені вкласти гроші у нові речі.
Отож, я маю три головні сувенірні лінії – "сьлєдзік бялостоцькі", Палац Браніцьких з Білостоку і есперанто.
З нагоди таких масових заходів продавці зазвичай намагаються продавати свої речі дорожче...
Катажина Пєрвєніс: Так, я тут мушу сказати, що свого власного пункту продажу у місті я не маю. А це означає, що я повинна давати свої сувеніри до крамниць чи продавати за фактурами. Продавці потім додають свою маржу і якщо в крамниці футболка кошує 25 злотих – я маю з цього 15. Тобто я за мої сувеніри заробляю менше. А тут, на Конгресі, я у себе на лотку подавала офіційні ціни, як у кіосках, і всю решту брала собі. І при такому варіанті продажу, дійсно, можна заробити більше.
У яких польських містах найкраще поставлена сувенірна справа, адресована туристові? Звідки можна черпати ідеї?
Катажина Пєрвєніс: Все ж таки, найбільше китайських речей і дешевих речей. Не треба себе обманювати – найбільше клієнтів шукає дешеві речі. Приїжджає, скажімо, група дітей, і дитина може витратити 5 злотих, вона нічого не купить дорожчого, ніж 5 злотих. Тому цей ринок дешевих речей – якісь гіпсові фігурки, магнітні приліпки, – у кожному місті цього повно.
Буваючи за кордоном, я завжди везу додому якісь сувенірні предмети, як зразок чи як річ, у якої щось можна запозичити. Я маю цілий список ідей, які хотіла б реалізувати у Білостоку. Але на це необхідні кошти, тому я змушена новинки впроваджувати поступово.
Так що натхнення більше шукаю не у польських, а в зарубіжних містах – там цікавіші пропозиції.
Але ж можна, наприклад, знайти якогось спонсора, інвестора чи партнера?
Катажина Пєрвєніс: Мабуть, можна, бо дотепер я весь час усе роблю сама – одноособова діяльність. Може, я дещо остерігаюся, може, ще нікого такого не зустріла. Та я навіть і не шукала когось такого.
Словом, цей бізнес дуже залежить від кількості туристів...
Катажина Пєрвєніс: Від кількості туристів, від розміщення пунктів продажу, – бо вони повинні розташовуватися саме за туристичним маршрутом. Іншої можливості нема, людина не буде півкілометра ходити у пошуках сувенірів, кіоск повинен бути перед носом.
Я, наприклад, сама екскурсовод, тож завжди кажу колегам, що сувеніри продаються тут чи тут, ведіть туристів саме такими маршрутами.
А туристів на Підляшші завдяки Конгресові Есперанто, завдяки великим змінам у центрі Білостоку, збільшується з кожним роком. Нам би хотілося, аби турист перебував тут три дні, а не після того, які він переночує у Білостоку, то відразу ж мчить до Біловезької Пущі. Це був би ідеальний варіант – затримати туриста на три дні.
А які плани на майбутнє?
Катажина Пєрвєніс: Плани на майбутнє... Я б дуже хотіла, просто, жити з моєї справи, щоб усе це відбувалося само собою – сувеніри виробляються, автоматично постачаються до крамниць, туристів повно і багато з них з великою насолодою купують мої вироби. А я за все це не переживаю і роблю якусь іншу роботу. Адже я займаюся промоцією міста і тому маю багато інших клопотів, було б прекрасно, щоб сувенірна справа ішла собі накатаною дорогою. Мені дуже цього хотілося б.
http://www.nemeti.com.pl/
http://sledzikbialostocki.pl/
Володимир Прядко