Українські інвестиції в Польщі здебільшого здійснювалися у підприємства, які вважалися майже безнадійними: варшавський Автомобілебудівний завод FSO, Ченстоховський металургійний комбінат Huta Częstochowa, Ґданська судноверф Stocznia Gdańsk. З приходом українських власників ці підприємства на кілька років оживали, але пізніше знову надходили нелегкі часи.
В польських медіа останнім часом з’явилися публікації про труднощі на двох підприємствах, які 6-7 років тому придбала металургійна корпорація Індустріальний союзу Донбасу. Деякі ЗМІ вже навіть передбачили їхнє швидке банкрутство.
Тож, речник компанії Grupa ISD у Польщі Яцек Ленський пояснює що відбувається:
– Це різні справи, оскільки ці підприємства мають різних власників. Власником Ченстоховського металургійного комбінату ISD Huta Częstochowa є концерн ІСД, а власник Ґданської судноверфі (Stocznia Gdańsk) – компанія Gdańsk Shipyard Group, яка посередньо контролюється підприємцем Сергієм Тарутою. Тобто, це різні підприємства і вони мають дві різні системи власності. Але їх об’єднує те, що обидва підприємства – це українські інвестиції в Польщі і обидва діють у галузі тяжкої промисловості, яка, через фінансову кризу, опинилася у нелегкій ситуації, – каже Яцек Ленський.
Польські медіа про ці підприємства пишуть дещо подібно, що обидва переживають кризу, що необхідно буде провести реструктуризацію та звільнення, що, може, навіть необхідна буде певною мірою допомога держави і так далі.
– Це виглядає таким чином. Сьогодні у судноверфі триває процес фінансового оздоровлення підприємства, який передбачає доплату до капіталу судноверфі з боку українських інвесторів, а крім цього – продаж тієї частини майна суднобудівного заводу, яке не задіяне у виробництві.
Якщо все піде добре і якщо буде знайдено копроміс між державним Агентством розвитку промисловості (акціонер судноверфі Stocznia Gdańsk) і українським інвестором, то все повинно закінчитися добре.
Ґданська судноверф має нові замовлення і добру переспективу, але нині у неї серйозні борги, які необхідно ліквідувати, – переконує співрозмовник.
Яцек Ленський працює в компанії Grupa ISD Polska з часу, коли підприємці з Донбасу намагалися увійти на нелегкий для них польський ринок, долаючи сильний опір, як з боку інших гравців металургійного ринку, так і з боку... спецслужб (про це повідомляла преса), тобто вже більше 8 років:
– Якщо ж говорити про Ченстоховський металургійний комбінат, то там ситуація виглядає так. Завод не має роботи для усіх працюючих там сьогодні майже 3-ох тисяч осіб. Робота є для півтори тисячі працівників, тобто, ми повинні звільнити половину колективу. Але, проблема полягає в тому, що соціальний пакет, підписаний інвестором під час купівлі підприємства, передбачає, що звільнень не буде до 2015 року. Тож, сьогодні таке скорочення можливе лише у тому випадку, коли працівники самі звільняться.
Їх запевнено, що у ситуації, коли вони б самі прийняли рішення про звільнення, то мають можливість отримати рекомпенсацію у вигляді 19 місячних зарплат, – каже Яцек Ленський.
А це для власників означає чергову заборгованість?
– Ні, це означає, що це буде остання інвестиція у підприємство. Тобто, ці гроші, які підготовлено на програму звільнень, дозволять повернути заводу тривалу рентабельність, бо Huta Częstochowa, через різкі зміни на ринку, вже чотири роки не рентабельна. І ситуація може змінитися лише у тому випадку, коли особи, для яких просто немає роботи на заводі, відійдуть. Бо сьогодні вони обтяжують бюджет Гути. Інших можливостей заощадження вже просто не існує, – переконує Яцек Ленський.
Реструктуризація зі звільненням нині часто відбуваються на різних підприємствах Польщі, але у ЗМІ вони висвітлюються менше.
– Звичайно, так. Але хто з них знаходиться у такій комфортній ситуації, що підприємство пропонує людині 19 зарплат. Ніде на інших польських підприємствах таких вигідних умов під час звільнення не знайдеш. А у даному випадку, з огляду на те, що соціальний пакет накладає на роботодавця обов’язок утримання робочих місць, то пропозиція, яку завод надав працівникам така – ті, хто відійде, отимають такі щедрі розрахунки. І це, мені здається, порядне рішення, – рятуємо завод таким чином, що звільнюємо тих, для кого роботи нема, але разом з тим, не залишаємо їх напризволяще, люди отримають кошти для того, щоб упорядкувати своє подальше життя, чи розпочати, наприклад, якусь власну справу.
А крім цього, звільнювані особи отримають від роботодавця підтримку у вигляді вишколу чи дорадництва, що допоможе людям не розгубитися на ринку праці у нових умовах, – каже співрозмовник.
Яцек Ленський не задоволений тим, як деякі журналісти висвітлюють ситуацію особливо на Ґданської судноверфі. Про це він пише, зокрема, у своєму профілі на Фейсбуку:
– Ми маємо справу з досить дивною медійною ситуацією, коли популярний телеканал подав неправдиву інформацію, про те що Stocznia Gdańsk найближчими днями оголосить банкрутство. Така інформація може викликати негативні наслідки, тому ми протестуємо проти цього.
Нема планів оголошувати банкрутство і немає такої загрози, щоб банкрутство сталося найближчими днями. Це неправдива інформація, – заявив Яцек Ленський.
Журналістка газети «Puls Biznesu» Катажина Капчинська з середини двотисячних років займається і Ченстоховою, і Ґданськом. Вона каже, що на Ченстоховському металургійному комбінаті ISD Huta Częstochowa склалася унікальна ситуація:
– Так, бо в Гуті залишилися білі комірці, які займаються фірмами, яких на заводі вже нема, бо їх було продано іншому власнику. А Гута повинна їх утримувати – повний абсурд. Ці люди ніякої роботи на заводі не виконують. Єдиний вихід із ситуації, – як пропонує роботодавець, – програма добровільного звільнення. Тим більше, що Міністерство праці пообіцяло допомогти звільненим.
– А у Ґданській судноверфі ситуація дещо складніша, бо тут йдеться про продаж ґрунтів. Крім цього, українські власники не можуть порозумітися з Агентством розвитку промисловості, яке, здається, скептично ставиться до планів продажу ґрунтів на цій верфі. Та й взагалі Stocznia Gdańsk – це ще й політична проблема, тому якщо хтось і хоче, аби колиска Солідарності збанкрутувала, то це політично настільки складна справа, що бакрутство навряд чи станеться, – каже Катажина Капчинська.
2012 року у Польщі збанкрутувала рекордна кількість підприємств – 941. Прогнози на 2013 ще більш песимістичні.
Як на цьому тлі виглядають підприємства Польщі з українським капіталом? Будемо слідкувати за розвитком подій.
В.П.