У Любліні минулого тижня відбувся фестиваль «Схід культури. Інші звучання». Захід є одним з трьох фестивалів, які проходять у Ряшеві, Любліні та Білостоці під брендом «Схід культури» і покликані промувати Східну Польщу, але теж – країни Східного Партнерства. Цьогорічне гасло – «Нас надихає свобода».
Фестиваль «Схід культури. Інші звучання» - це передусім, музика. І музика – найвищої витримки. Музика різноманітна, цікавезна, свіжа, така, якій не завжди по дорозі із загальноприйнятими музичними трендами, це музика, яка сама визначає шляхи.
директорка фестивалю "Схід Культури. Інші Звучання" Аґнєшка Войцєховська
Крім музики, у Любліні звучало слово – тут цього року переклали рекордону кількість українських авторів... Україна була теж присутня у візуальному вимірі...
Тому я – з неприховуваною радістю – повернуся до цих чотирьох днів на «Сході Культури. Інших Звучаннях». Моїм і вашим гідом по фестивалі буде його директорка Аґнєшка Войцєховська.
Ну і певно, варто почати від музичних легенд...
Аґнєшка Войцєховська: «Якщо говорити про легенд, то безперечно варто почати від Джорджа Клінтона і «George Clinton&Parliament Funkadelic». Це король музики фанк, митець, котрий сформував смаки багатьох поколінь і слухачів, і музикантів. Він співпрацював з найважливішими артистами з різноманітних жанрів, семпли з його композицій звучать у найвідоміших реперів. А концерт у Любліні був остільки винятковим, що – останнім в кар’єрі, Джордж Клінтон заявив, що йде на музичну пенсію».
виступ гурту "George Clinton and Parliament Funkadelic"
Аґнєшка Войцєховська: «Безперечно, Лєх Янерка – це абсолютно унікальний митець. Це особистість. Його творчість мала величезний вплив на польську музику, він творить вже багато років, а його творчість не визнає компромісів. Він відомий як своїми сольними проектами з дружиною Боженою, так і як засновник «Klaus Mittfoch», гурту, котрий спричинив у Польщі справжню музичну революцію. І власне це нас, як фестиваль «Інші звучання», найбільше цікавіть - ця назва зобов’язує. А Янерка мав вплив на народження нових музичних жанрів, він впроваджував новий спосіб підходу до музики».
Аґнєшка Войцєховська: «Під час праці над програмою фестивалю дуже надихає його назва «Схід культури. Інші звучання». Тому «схід» культури має тут величезне значення. А присутність митців з України насправді є очевидною. Адже це і безпосереднє сусідство, і величезна кількість спільних проектів, а також роки фестивальної дружби. Цьогоріч ми запросили три гурти, два з них грають міцнішу, рокову музику – київський «Sinoptik» та «Alinda», яка представила розбудовані пост-рокові інструментальні композиції».
гурт "Alinda"
Гурт «Алінда»: «Нам дуже сподобався концерт! Енергія, яку ми віддавали в зал, наче знаходила слухачів і поверталася до нас. Це наш перший концерт у Польщі, досі ми за кордоном виступали тільки в Росії, але то було ще до війни. На «Інші звучання» ми потрапили трішки випадково... Ми існуємо вже десять років, нашу назву придумав колишній гітарист, котрий нині живе у Польщі і сьогодні приїхав на наш концерт. Назва перекладається «людина в місяці», а ще є такий астероїд, який літає в космосі й має назву Алінда. Оскільки ми граємо космічну музику, використовуємо багато звукових ефектів, експериментуємо, то ця назва вдала. Наша група від самого початку експериментує зі звуком, ми ні в чому себе не обмежуємо, тому ми й вибрали інструментальний рок. Він вміщує в себе багато різнеих піджанрів: еклетроніку, ембіент, метал, рок...»
Аґнєшка Войцєховська: «Нам, під час усього фестивалю, а також у цій його літературній частині, залежить на тому, щоб показувати Україну, а такожі інші країни Центрально-Східної Європи, з перспективи «тут і тепер». Нам цікаво, що думають і як дивляться на світ сучасні митці. Тому намагаємося запрошувати до співпраці тих письменників, котрі пишуть і видають у теперішньому часі. Цьогоріч ми видали шість книжок-перекладів, а видавничий цикл під назвою «Східний експрес» тільки пришвидшує темп. Серед авторів – відомі прізвища. Ми видали чергову книжку Олександра Бойченка «Ваші, наші та інші». Це його погляд на літературу».
Олександр Бойченко
Олександр Бойченко: «Ця книжка зібрана спеціально для польського читача. Допомагала мені у відборі текстів перекладачка Наталія Брижко. Такої книжки немає українською, але більшість текстів, звичайно, є українською. Так, всі тексти про російську літературу походять з книжки «Мої серед чужих», кілька текстів про польську та українську літературу походять з книжки «Більше/менше», кількох текстів не було надруковано. Є навіть один текст, який від початку писався польською – це лекця, яку я прочитав у Королівському замку у Варшаві, коли був рік україснької культури. Так що книжка зроблена з прицілом на польського читача. Можна навіть пожарутвати – якщо не вдасться, то скажемо, що перекладачка вибрала не ті тексти, а якщо кникжа сподобається – скажемо, що то моя заслуга».
Аґнєшка Войцєховська: «Авторкою, котра теж до нас повернулася, є Катерина Бабкіна зі своєю книжкою «Соня». Звісно, не можу не згадати Миколу Рябчука - відоме прізвище і великий авторитет. Цього року ми вперше його видаємо, це книжка «Попереднє життя». Микола Рябчук, зрештою, своєю лекцією відкрив цикл зутрічей «Східного експресу». Наступним автором, якого слід назвати, є Андрій Любка. Минулого року його книжка опинилася у фіналі Літературної нагороди Центральної Європи «Angelus», а разом з нею – перекладач Богдан Задура, котрий співпрацює з нашим видавництвом, а також саме видавництво «Warsztaty Kultury». Цьогоріч ми переклали і видали «Кімнанту для печалі».
Катерина Бабкіна та Андрій Любка
Андрій Любка: «Це збірка оповідань, і я дуже радий, що цю книжку переклали польською і видали («Warsztaty Kultury» - ред). Якби мене хтось запитав – яка твоя найкраща книжка, то це моя найкраща книжка, найкраще написана. І вона не є комерційною. Я маю щастя, тому що фестиваль «Inne Brzmienia» якраз показує оці інші звучання теж в літературі, а «Warsztaty Kultury» - це некомерційне видавницвто. Тема книжки напевне є актуальною і знайомою багатьом. Зрештою, коли я досліджував сербську і хорватську літерутари і писав магістерську працю, побачив, що молоде покоління сербських і хорватських письменників теж багато пише про самотність у мегаполісі, про самотність серед великого натовпу людей, про те, як нас не розуміють, але найголовніше (і про це я пишу в цій книжці) – як ми самі себе не розуміємо. Тут є оповідання про одного хлопця, котрий їде в Сербію, подорожує, заходить в старий монастир і дивиться в путівнику – ага, тут похований король, там треба звернути увагу на фрески... він так ходить, потім купляє собі якийсь сувенір, виходить... а він подорожує автостопом... і тут бачить, що машин немає, а насувається буря. Він, щоби сховатися від цього дощу, знову заходить до церкви. Виявляється, що він насправді в ній не був, він зайшов і нічого не бачив, бо він убв у путівнику, а не в церкві. Навіть подорожуючи, ми часто не мандруємо, а рухаємося якимись визначеними стереотипними шляхами. Ця книжка – про вихід із цього замкнутого кола».
Аґнєшка Войцєховська: З українських гуртів не можу не згадати про неймовірний сет клубно-тріп-хоповий від «OY Sound System».
гурт "Oy Sound System"
«OY Sound System»: «В принципі, ми задоволені виступом... а от про фестиваль загалом ми, на жаль, не можемо нічого сказати тому що ми з величезними труднощами добралися до Любліна... Наша назва може означати наступні речі: «ой» - це вигук, з якого починається більшість українських народних пісень. Так як ми – вихідці з глибинки, тобто я, Віка, а про Марка то взагалі мовчимо, то вся етнічна тематика нам більш ніж близька, вона для нас навіть повсякденна. А ще ми недавно придумали таку штуку, що «ой» може бути - знову ж таки – тому, що більшість українських пісцень починається на «ой», це може бути український «ом». Нас цікавлять різні прояви музичної етніки. Ми можемо її експлуатувати або нею надихатися».
Аґнєшка Войцєховська: «Наступними прикладами, крім літературних, котрі мають нас наближати один до одного, це дві виставкаи – фотографії радянських мозаїк в Україні і виставка плакатів «Yellow&Blue». Ілюстратори з Клубу «Pictoric», молоді художники, котрі – так як і літератори – увійшли в роль провідників, гідів по сучасній Україні. Вони показали Україну своїми очами, сміливо і безкомпромісно».
Виставка «Yellow&Blue: Сучасний образ України» складається із 30 плакатів українських художників, згуртованих навколо Клубу ілюстраторів Pictoric. На вулиці Ґродській у Любліні – за допомогою цих плактів - можна було побачити якою різноманітною є сучасна Україна.
виставка "Yellow&Blue: Образ сучасної України"
виставка "Yellow&Blue: образ сучасної України"
Анна Сарвіра: «Ось, наприклад, на цьому плакаті - Водохреще, як ми його бачимо. Це ополонка, вирізана в льоді, вода, люди купаються, тобто це звична для нас картинка, а для поляків, певно, ні. Ми намагалися намалювати характерні для нас свята, тому є теж плакат з буковинською Маланкою. А ось це плакат з гіпстерами на фоні ларьків, які ми ненавидимо, але вони є, є всюди, є навід’ємним елементом краєвиду, тож чому це приховувати? На цій виставці є теж маршрутка, забита людьми, а один чоловік ще намагається в неї застрибнути. У другій частині є ілюстрація з бабцями, які лузають насіння – це теж невід’ємний елемент краєвиду. А ще маємо плакат із плацкартою. Це було неймовірно – ми поїхали з виставкою до Німеччини і зустріли там жінку, яка була в Україні 30 років тому. Вона побачила цей плаката і каже: «Ой, я пам’ятаю ці плацкарти! Тридцять років тому плацкартами, нічого не змінилося!» Так що ми бачимо на цьому плакаті людей, які їдять сплять, розмовляють... Мені здається, що це клсно, що в нас є дуже різні погляди на Україну. Тобто ти можеш побачити щось не дуже гарне, як відключення води, а водночас можеш побачити писанки, які ми пишемо в Україні».
Євген Нікіфоров на фоні своєї виставки
Євген Нікіфоров: «Ця виставка має назву «Decommunized: Ukrainian Soviet mosaics». Це фотопроект і книга, над якою я працював з 2013 року. Це архів і фотодослідження мозаїк радянського періоду, які досі збереглися на території України. На виставці у Любліні представлені тільки ті роботи (загалом 15 фотографій), які якимось чином пов’язані з музикою або мистецтвом – я робив цю підбірку спецально до фестивалю «Інші звучання».
виставка "Decommunized: Ukrainian Soviet mosaics"
Аґнєшка Войцєховська: «Кожного року ми представляємо на фестивалі одне музичне видавництво, яке вирізняється на європейському музичному ринку. Цьогоріч ми вибрали словенсько-німецький лейбл «Glitterbeat Records». Ми доцінюємо те, що для цього видавництва важливою є як мистецька якість, так і питання ідентичності митців. «Glitterbeat Records» зосереджує свою увагу на тих музикантах і проектах, котрі відкрито говорять про своє коріння та ідентичність. Наприклад, це проект гурту «Dirtmusic», котрий записав один альбом на Малі і запросив до участі малійських музикантів».
Таким були чотири дні цьогорічного фестивалю «Схід Культури. Інші звучання», фестивалю, який показує інший - як на мене - цікавіший бік музики і культури. Запрошую послухати репортаж з фестивалю у звуковому файлі.
директорка фестивалю "Схід культури. Інші звучання" Аґнєшка Войцєховська з авторкою передачі Яною Стемпнєвич