Logo Polskiego Radia
Print

«Granica»: умовність та реальність кордонів

PR dla Zagranicy
Jana Stepniewicz 13.10.2017 18:20
  • 20171015_Granica.mp3
У рамках інтердисциплінарного мистецького проекту десять митців з Польщі та України досліджують поняття границі
Dmytro Stupnik/Facebook/ArtPole

Мирослава Ганюшкіна, директорка мистецької агенції «АртПоле»:

«Цей проект цікавий тим, що хоч він називається «Granica», ми від самого початку границь не ставили. Ми запросили учасників, означили їм тему проекту, і далі кожен може діяти так, як вважає за потрібне».

До проекту АртПоля долучилося десять митців, польських та українських. Їхні мистецькі дослідження простягалися на понад дві тисячі кілометрів, тобто від Познаня, міста у Західній Польщі, до Маріуполя, міста у Східній Україні. У цих містах й зустрічалися митці.

Мирослава Ганюшкіна:

«Ці зустрічі проводилися для того, щоб, по-перше, митці познайомилися один з одним, одна з одною, а по-друге, щоб вони познайомилися з містами, в яких вони будуть працювати. Будувалися вони за такою схемою, що спочатку було кілька вільних днів у місті. А потім ми працювали групою і показували один одному, в першому випадку, в Маріуполі, свої попередні роботи, а в другому випадку, у Познані, – вже якісь ідеї, якісь нариси того, що ми плануємо на завершення. «Granica» теж полягає у різних напрямках мистецтва. Основні, з якими ми працюємо, це візуальне мистецтво, інсталяції, перформенс, відеоінсталяції, а також експериментальна музика. Ясно, що деякі проекти поєднують, наприклад, перформенс і живе оброблення звуків».

Один з учасників проекту – Томаш Сікора, дослідник звуку, учасник гурту «Карбідо»:

«Моя мистецька ідея в проекті «Granica» полягає в тому, що я хочу зробити звукову карту Маріуполя. До Маріуполя я поїхав вже з готовою ідеєю, яку почав на місці втілювати в життя. Це записування звуків міста мене здивувало настільки, що змінило дещо моє, стереотипне як виявилося, мислення про міський простір та роль звуків у цьому просторі.

Ця моя ідея полягала теж на розмовах з людьми, з мешканцями міста. Я їх питав – очевидно, наскільки це було можливе, але це були найчастіше спонтанні розмови на вулиці – що для них означає добрий звук міста, і поганий звук. Тобто з чим у них асоціюється позитивне звучання міста і звучання негативне. Звичайно, серед поганих часто люди називали звуки війни – пострілів, вибухів. Варто пам’ятати, що війна є дуже близько: від кордону міста до лінії фронту розділяє 8 кілометрів. Але серед позитивних звуків, на моє здивування, мешканці Маріуполя називали звук фабрики. Мені здавалося, що цей індустріальний звук може бути для них неприємним, але ні, для людей – коли фабрика працює – це сигнал, що життя іде своїм нормальним ритмом, люди мають працю. А найтривожнішим звуком для моїх співрозмовників була тиша».

В рамках проекту «Granica» Томаш приїхав до Маріуполя вдруге. Раніше він тут був у 2015 році з музичним проектом гурту «Karbido» та Юрія Андруховича «Атлас Естремо». Не вперше у Маруполі й Оля Михайлюк з агентcтва АртПоле, перфморерка і учасниця проекту:

«Я в Маріуполі дуже часто буваю. Буваю навіть ближче до нашої... лінії розмежування, чи лінії вогню. Для мене, мабуть, важливішим є це сполучення Маріуполь – Познань. Це як якесь дихання. Така концентрація, увага, зосередження, дуже інтенсивний рух в Маріуполі і якась можливість відрефлексувати, заспокоїтись, зрозуміти, коли я знаходилася у Познані.

Ми працюємо з піском, з водою. Я, наприклад, знімаю (на камеру -ред.) воду. Для мене є очевидним, що там є море, а тут є річка, озеро Мальта. Але є теж дощ... Коли я знімаю краплі чи листя, то - Маріуполь це, чи Познань – це є певний стан. Я думаю, що зараз ми на тому етапі, коли для нас дуже важливими є ці стани. Тому що насправді границя – дуже умовна. Тобто: ти є етнічним поляком чи українцем, і що для тебе означає дощ в цьому випадку? Власне як море, як війна...

Мені здається, що дуже цікаво – ті, хто з Маріуполя, по-новому побачили Маріуполь, і те саме відбувається з тими, хто з Познаня».

Одна з учасниць проекту – Лія Достлєва, котра походить з Донецька. Нині Лія мешкає у Познані:

«Моя робота досліджує, якщо можна так сказати, кордони пам’яті і кордони між особистим досвідом і травматичним досвідом всієї країни. Того, що відбувається і в історичному плані, і тим, що ми переживаємо як окремі люди. Цей перформенс буде присвячений подіям у Маріуполі з 2015 року, коли житловий масив «Східний» було обстріляно з російського боку. Це буде комеморативний перформенс, який полягатиме на розрізанні й зшиванні старого одягу, який може символізувати людське тіло, що переживає цей досвід війни, травми. Для мене це буде дуже особистий досвід. Взагалі для мене ця робота над проектом була дуже особистою, і є надалі. Тому що я не можу повернутися до дому в Донецьк, і Маріуполь – це, фактично, найближче місто, яке для мене зараз є доступним.

Гід показав нам у Маріуполі місця, які було обстріляно. Видно, що з часом місто змінюється і достосовується до, умовно, мирного життя. Але все одно, ці рани залишаються на тілі самого міста – дірки в стінах, і також рани є в пам’яті самих мешканців. Цей простір є частиною їхнього особистого досвіду».

Полісемічність слів, предметів, знаків – це одна з тем дослідження митців. Адже згадані дірки в стінах будинків у Маруполі – з одного боку, і у Познані – з другого, мають зовсім різну етимологію. На одній з фотографій Олі Михайлюк в рамках проекту «Ґраніца» бачимо згадані отвори:

«Для мене дуже важливим є цей отвір. Насправді, це можливість зазирнути за те, що за стіною. Це, власне, відсутність цих стін.

Я думаю, що у нас, дійсно, вимальовується такий дуже своєрідний простір, який є десь поміж. Ми часто якісь такі знаки в просторі знаходимо, які є і в одному, і в іншому місті, і вибудовуємо з цього якийсь свій власний простір. Це буде 100 хвилин. Нас 10 учасників: 5 - з Польщі і 5 - з України».

«Granica» – це проект мистецької агенції АртПоле. Здійснюється за підтримки Інституту Адама Міцкевича та Генерального консульства Республіки Польща у Харкові, у співпраці з Платформою ТЮ з Маруполя та познанським центром «Amarant».

Учасники проекту: Польща: Януш Балдиґа, перформер, художник, професор — викладає в Мистецькому університеті в Познані. Марта Босовська, перформерка і докторка філософії мистецтв. Томаш Сікор...а, дослідник звуку і музикант гурту Karbidо. Кристина Лама Шидловська, хореографка. Давід Домбровський, композитор і перформер. Україна: Оля Михайлюк, режисерка, перформерка. Лія Достлєва і Андрій Достлєв, художники і куратори проекту Відновлення пам’яті. Діана Берг і Дмитро Ступник, арт-платформа ТЮ.

Результат праці митців буде представлений 5 листопада 2017 у Києві.

Запрошую послухати повну версію передачі у звуковому файлі

Яна Стемпнєвич

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти