Заголовки книжок можна порівняти до зачіски – адже це зачіска першою впадає ввічі, а дехто стверджує, що вона визначає візуальну оцінку людини. Коли ж беремо в руки книжку – першим (крім прізвивща автора) бачимо заголовок.
Про дивні зачіски книжок говоримо з літературним критиком Тадеушем Лєвандовським.
Приводом для цієї розмови стали дві книжки французького письменника Романа Пуертоляса, одна називається «Незвична подорож факіра, котрий застряг у шафі ІКЕА». Польський переклад з’явивися у 2015 році, а остання книжка цього письменника, перекладена польською торік, має такий заголовок: «Про дівчинку, котра проковтнула хмару величиною за Ейфелеву вежу». За допомогою абсурдного гумору автор порушує складні теми – імміграції у першій книжці, і адоптування дітей – в другій. Обидві, як на мене, мають досить дивні назви... Заголовок книжки – справа, звісно, не найважливіша, але досить суттєва. Чи не так?
- Це не найважливіша справа. Але про те, чи книжку купити чи ні, покупець вирішує впродовж перших трьох секунд. Тоді він дивиться на обгортку книжки та її заголовок. Часом люди читають ще перше речення. Але скажімо відверто – заголовки тільки на перший погляд нам можуть видаватися дивними. Якщо подумати, то вони мають своє обґрунтування. А навіть допомагають книжку продати. На це має вплив культурний контекст, епоха, в якій ця книжка з’явилася. Буває так, що комічний заголовок звертає нашу увагу на текст. Якщо читаємо відомий текст Олів’єра Сакса «Чоловік, котрий переплутав свою дружину з капелюхом», то знаємо, що ця книжка аналізує неврологічні проблеми людини. Це популярно-наукова книжка....
Але все ж таки я б хотіла зосередитися на художніх творах... Чи комічні, дивні, незвичні заголовки – це мода наших часів, чи вони вже були раніше?
- Я почну від історичних заголовків. Тому що заголовки, які мали смішити або ж осмішати, з’явилися вже давно. Почну від Луція Сенеки-молодшого, корий написав славнозвісну сатиру «Огарбузення божественного Клавдія» (латинкою звучало так: Apocolocyntosis (divi) Claudii,) - цей текст з’вився у І столітті нашої ери. А назва його була перекрученням слова «Apotheosis», тобто апофеос, обожествення. Цю сатиру Сенека написав у відповідь на рішення імператора вислати його у вигнання на Корсику. Пізніше, звісно, автори брали за взірець гру слів, до якої вдався Сенека. Але одночасно почали з’являтися довгі й багатоскладові заголовки.
Назвіть кілька з них, будь ласка. Думаю, що це триватиме довшу хвилю...
- Так, це буде тривати... Почнімо від книжки зовсім невеселої. Вона мала жахливі наслідки. Це «Молот відьом» домініканських монахів Якуба Шпренгера та Генріха Крамера. Повна назва книжки «Молот відьом. Зовнішні дії чаклунства, а також – спосіб як від них захистистися, і ліки від чаклунства у двох частинах описані. Книга людських знань не тільки гідна і потрібна, але й з наукою Католицької Церкви згідна». Це одна з найвідоміших книг з демонології, інструкція з розпіняння відьом. Ченці написали її 1486 року. Для інквізиції вона стала головною книгою, згідно з якою можна було засудити людину до мук та смерті. Довівши, що людина має зв'язок з дияволом, її безпроблемно засуджували до спалення.
Наші слухачі б мені не вибачили, якби я не назвав повний заголовок першої польської енциклопедії «Нові Афіни». Отже, написана священиком Бенедиктом Хмєлєвським енциклопедія мала назву таку: «Нові Афіни, або Академія всілякої науки повна, на різні заголовки та класи поділена. Розумним – для ідеалу, ідіотам – для науки, політикам –для практики, меланхолікам – для розваги призначена». І до цих розлогих заголовків будуть звертатися також сучасні письменники... Наприклад Ґабріель Ґарсія Маркез. Його «Розповідь моряка, котрий зазнав корабельної аварії, плив десять днів на плоту без їжі і питва, був проголошений національним героєм, обцілований королевами краси, зробився багатим завдяки рекламі, а потім впав у немилість і назавжди був забутий». Це оповідання видавалося під простішим заголовком «Розповідь моряка» - через скупість видавців, котрі не хотіли інвесутвати у такий довгий заголовок... Але не всі видавці хочуть заощадити на заголовках. Є така книжка - увага, тільки для дорослих – «Путівник, який є вступом до сексу у загробному житті. Використання надзвичайного потенціалу сексуальної енергії».
Ми говоримо про дивні заголовки книжок. Але ж дивакуватість не полягає лише у кількості слів... Є така нагорода «Diagram Price», якою нагороджуються найдивніші заголовки книжок. Тут не йдеться про аналіз тексту, змісту книжки, оцінка стосується тільки назв. Ось наприклад, такий заголовок отримав цю премію - «Бридка дружина – це домашній скарб», або ще кілька - «Привабливий і затишний дизайн могили», «Як розлучитися з відьмою» і так далі.
- Я думаю, що неабиякі шанси на цю нагороду мав би російський поет Алєксандр Ват зі своїм «Я з одного боку, я з другого боку моєї мопсозалізної печі». Це відмовий футуристичний текст. Взагалі, мушу сказати, що футуристи полюбляли такі назви. Але не тільки вони. Ось Гілберт Кіт Честертон написав «Людину, яка була четвергом». Це дивний заголовок, правда? Але ми до нього звикли. Або Бен Шервуд, сучасний письменник, пише «Людину, яка з’їла Боенінг-474». Це теж незвична назва для книжки, чи не так?
А з польських авторів когось можете назвати? Хто, на Вашу думку, міг би кандидувати на цю нагороду?
- З польських авторів, думаю, що мала би непогані шанси Аґата Маньчик зі своєю книжкою «Свіжо підточений складаний ніж». Інший автор, Марек Рачковський написав «Книжку, яку я написав, щоб мати на повій та наркотики». Принаймні, він був щирим у цій назві.
Отже, таких заголовків, дивних, довгих і смішних – немало...
- Так, їх дуже багато, але щоб якось впорядкувати ці дивні заголовки я почав їх класифікувати - поділив на категорії. Наприклад, спочатку була категорія «їжа», сюди увійшли такі заголовки: «Їстівна жінка» Марґарет Етвуд, але ж чи це найдивніший заголовок? Ні! Є ще Малькольм Бредбері, котрий написав «Їсти людей на можна». Дуґлас Адамс, у свою чергу, написав книгу «Лосось сумніву». Цей заголовок мене, відверто, заінтригував. Але назву ще одну книжку. Авторка Меріан Шафер видала у 1946 році книжку «Товариство поціновувачів літератури і пляцків з картопляного лушпиння». Тут розповідається, як пілоти приземляються на острові й там переживають різноманітні пригоди. А назва взялася від назви клубу, до якого входять мешканки цього острова.
Я б, у свою чергу, хотіла нагадати інший заголовок польської авторки. Це дебютна книжка Вероніки Мурек, дуже голосний і вдалий дебют. «Вирощування південних рослин методом Мічуріна» - звучить як інструкція обслуговування, але це повнокровна художня література. Або інша книжка – «Коротка історія тракторів по-українськи» Марини Левицької, британської письменниці українського походження. Звісно, тут не йдеться про історію тракторів, а про історію двох сестер, історію сім’ї на еміграції. Якщо вже про українських письменників (а точніше - письменниць) говоримо, то варто загадати «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко.
- Я б хотів ще додати, що трактор є надзвичайно популярний в літературі... навіть не знаю чому. Наприклад, америкаснкьий письменник Роджер Уелш написав книжку «Усе, що потрібно знати про жінок, я дізнався від свого трактора». Але на цьому не кінець. Згодом він написав «Як свій трактор зробити щасливим, а сім’ю - благополучною». Але, все-таки найкращим заголовком у цій технічній категорії, як на мене, є книжка Ванеси Картез «Королева порядків і унітаз руйнації». Це молодіжна література, щоправда, але звучить назва – прегарно.
Є ще мода на заголовки. Наприклад, як звертає увагу польська журналістка Юстина Соболєвська, у 16-17 сторіяччях сособливо популярним було слово «душа». Наприклад, «Аптека духовного аптекаря», «Духовне молоко» або «Окуляри душі» чи навіть «Духовне ревіння лева». І - увага – «Духовна клізма для затверділих у побожності душ».
- Справді, гарно. У 19 сторіччі душа надалі царювала в польській поезії. Одна з поеток, я навмисне не буду її називати, писала у своєму вірші до коханого «схиляюся перед тобою чолом своєї душі». І я задумуюся – де ж душа має чоло....
І ось тепер запитання – чи дивні заголовки заохочують, чи навпаки – знеохочують? А ще пропоную нашим слухачам таку гру – вона, зрештою, відбувається у соціальних мережах. Спробуйте до кожного заголовка книжки додати слово «фортепіано». І тоді незвичних назв книжок стане ще більше... А про них ми розмовляли з літературним критиком Тадеушем Лєвандовським. У «Культурній рубриці, що калейдоскопом культурним зветься і слухачам Полської версії, Спільного проекту Громадського та Польського радіо адресована».
PR24/Яна Стемпнєвич