Польського архітектора Яна Павліцького з Кракова українці знають як керівника проекту реставрації срібних Царських врат головного іконостасу Софійського собору в Києві. Але, пан Павліцький ще й поет, сценограф, організатор різноманітних культурних заходів, зокрема спектаклю «Записки з Майдану».
У директора Фонду Європейської Культури і Мистецтва ARS LONGA Яна Павліцького я лише хотів запитати про видання польською мовою книжки Сергія Лойка про кіборгів, які захищали Донецький аеропорт від російських терористів, але розмова вийшла дещо розлогою, адже Янові Павліцькому є про що розказати Польському Радіо:
- Ми вже віддавна працюємо в Україні, робимо великі проекти. Я сам багато років тому здійснив проект реставрації київського Софійського собору. Після реконструкції у Кракові я привіз до Києва відновлені Царські ворота головного іконостасу Софійського собору. Раніше більшовики його знищили, перетопили на срібло і продали на Захід. Тобто, залишилися лише частини срібних врат і одна-єдина архівна світлина. Після здобуття Незалежності Україна протягом 15 років ніяк не могла відновити ці ворота – цього не могли зробити ні в Україні, ні в Росії, ні в Німеччині.
А я, пам’ятаю, приїхав тоді до Києва оформляти одну цікаву виставку, а генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська”, пані Нелі Куковальська каже, що є проблема з Царськими воротами. Я поїхав до Польщі, порозмовляв у Кракові з колегами і через два тижні я вже знав, що є виконавець, який може зробити таку унікальну роботу, - каже Ян Павліцький.
«Коли через два роки пані Куковальська прибула до Кракова і побачила Царські ворота, то вона ледь не знепритомніла – так красиво виглядала відновлена брама» – каже співрозмовник:
- Після того, як ворота були привезені в Україну, їх було поставлено на відповідне місце у храмі, прибув сам Вселенський Патріарх Варфоломій I і освятив Царські Ворота Святої Софії, які ми реконструювали з кількох фрагментів у Польщі. Українські реставратори були захоплені навіть тим, що усі церковні тексти, реконструйовані в Польщі, були так чітко оновлені, що їх можна легко читати. Це тому, що у нашій команді працював македонець, а Кирило і Мефодій, які створили староцерковнослов’янську мову, походили з Македонії, тому він і допильнував, щоб оті церковні тексти можна було добре читати, - каже Ян Павліцький.
Окрім відновлення і відкриття Царських Воріт у Софіївському Соборі, що співпав 2008 року з 1020 річницею Хрещення Київської Руси Ян Павліцький наголосив ще на одній важлиій події:
- Потім був незвичайний проект незвичайної виставки Вітражів Адама Сталони-Добжанського “Сотворіння світла”, яка була відкрита у Софії Київській 2011 року на честь польського головування в Європейському Союзі. Це незвичайний митець, мама якого була українкою і старообрядницею і народила його в Мені під Черніговом, а батько, - поляком і римо-католиком. Тобто, це подружжя не тільки змішане – польсько-українське, а й католицько-старообрядне.
Чудовий митець, у ньому зосередилася спадщина і латинських і візантійських культурних традицій. Він створив абсолютно новий тип ікони в вітражі. Раніше на Сході, вітраж не був відомий. А він міг так опрацювати вітраж, що фахівці сприймають ці роботи як твори православної ікони, - каже Ян Павліцький.
Роботи вітражів Адама Сталони-Добжанського вже побачили у кількох містах України, не тільки у Києві, а й у Івано-Франківську, Одесі, Львові, Бердичеві, Кам’янець-Подільському, Вінниці, Чернівцях, а також у Стольовій Волі та Парижі.
Але, сьогодні Ян Павліцький втілює у життя ще один, цього разу видавничий, проект:
- «Аеропорт» Сергія Лойка, - це теж дивна історія, як і поперередні, тобто росіянин, який їде в Україну, стоїть на фронті поруч з українськими кіборгами і є голосом волаючого в пустелі. Бо так насправді, він не пише для українців, він написав цю книжку для росіян. Але, вони – на свою погибель - не хочуть її читати, вони відкидають те, що цей росіянин – справжній пророк свого часу, - їм пише. Ми видали цю книжку у специфічний спосіб, оскільки автор одночасно з нашою редакторсько-перекладницькою роботою, ще дописував наступні фрагменти книжки. Адже, він її видав дуже швидко і ще не все продумав. Тож, наше, польськомовне, видання набагато обширніше, ніж російський і український варіанти, автор дещо дописав, а від дечого відмовився. На окладинці Ви, зокрема, бачите символічний пісочний годинник. Ми маємо надію, що це видання стане черговою ниточкою поєднання між українським і польським народами, - каже Ян Павлицький.
Книжка Аеропорт на Варшавській книжковій виставці
Директор Фонду Європейської Культури і Мистецтва ARS LONGA має надію, що видання «Аеропорт» на польському ринку знову відкриє польські серця для України:
- Адже сьогодні Україна оберігає не тільки себе, а й усю Європу, її залишили на самоті. Поляки не хочуть, але мусять прикидатися, що вони не можуть допомагати. Проте, з другого боку, скільки ж українців рятує своє життя і свій бюджет у Польщі. Польща вже починає тепер говорити українською, - куди б не пішов, - скрізь українська мова. Поляки люблять українців, співпрацюють з ними.
Можливо, що оце 21 століття відродить велику ідею Міжмор’я, тобто вже не однієї держави, а Союзу народів. Я колись сказав у Києві, що важливість якоїсь справи ми часто усвідомлюємо тоді, коли цього вже немає.
Уявіть собі дитину, яка втратила маму, і цей факт фундаментально впливає на її життя. Відсутність України в Європі фундаментально вплинула на неї.
Європа була як стілець з трьома ногами, – без четвертої. Тобто, Азія входила без брами, бо та була відкритою, оскільки не було України. Так само й Німеччина могла напасти на Польщу у 39 році. Якби була Україна вона б цього не змогла зробити. У1939 році дві страшні армії увійшли на територію Польщі. А якби була незалежна Україна…
Скажу більше, якби була Україна, то у 13 столітті не розвалилася б Візантія. Бо звідки ж вона брала головні засоби своїх сил? З православної Руси. Розвалилася Русь, - припинила існування Візантія. Поки Русь терпіла від монгольскої навали, турки покінчили з Візантією.
Отже, відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це ІІ Світова війна, - каже Ян Павліцький.
Співрозмовник знову повертається до сучасності – “треба зробити все, щоб Україна існувала і щоб Польща, в міру можливостей, їй допомагала”:
- А проект цієї книжки дуже важливий, оскільки політики все знають, але люди повинні це прочитати, щоб також знали. Це політична лекція, написана чудовою літературною мовою, - каже Ян Павлицький.
Наостанок додам, що переклав «Аеропорт» Сергія Лойка на польську теж росіянин Владімір Штокман, який вже більше 20 років живе у Польщі. Яку наступну оригінальну справу у польсько-українських взаєминах придумає краків’янин Ян Павліцький розповімо іншим разом.
Володимир Прядко