Logo Polskiego Radia
Print

Від "Перехожих" до Ukraїner-а

PR dla Zagranicy
Jana Stepniewicz 03.12.2016 13:59
  • 20161126_Bohdan Logvynenko.mp3
Богдан Логвиненко розповідає про людей, котрих зустрів у Південно-Східній Азії, та ідею проекту, щоб відкрити Україну для українців
Богдан Логвиненко, мандрівник, журналіст, автор книжки "Перехожі"Богдан Логвиненко, мандрівник, журналіст, автор книжки "Перехожі"Яна Стемпнєвич

«Перехожі» - це нотатки з подорожей Південно-Східною Азією та портрети людей, яких Ти зустрів, зокрема, у В’єтнамі, Лаосі, Таїланді, Малайзії… Цю книжку я саме читаю і поки що не бачу жодних негативних героїв. Вони з’являться пізніше, чи Ти просто їх не зустрічав?

Богдан Логвиненко: Насправді, там є кілька негативних героїв, але історії про них – здебільшого позитивні. Тому, можливо, ці герої не видаються такими негативними, а більше смішними й недолугими.

Історії «Перехожих» - часто особисті, можна сказати інтимні, сміливі. Як Тобі вдалося намовити своїх людей на відверті розповіді?


Богдан Логвиненко: Штука в тому, що коли ти живеш у маленькому містечку, селі – тобі зазвичай немає з ким поговорити, немає кому розповісти свою таємницю. І тут ти зустрічаєш якогось мандрівника… Багато людей, з якими спілкувався, коли подорожував автостопом, ніколи не бачили мандрівника, людину з іншої країни. І тут вони виходять за межі свого соціального кола і розуміють, що в них є 20-30 хвилин на якусь сповідь. Я завжди кажу, що фотографую людей і пишу історії про людей. Але їм, як мені здається, все одно, чи вийде ця історія, чи ні. Вони знають, що це буде українською мовою. Наприклад, у В’єтнамі хтось боявся говорити про комуністичну владу, а хтось – навпаки – розповідав як все погано, а це було досить небезпечно. Якби ця книжка була написана в’єтнамською і видана у В’єтнамі, то я би мав підстави, щоб перейматися долею цих людей. Ці тексти дуже українські в тому сенсі, що у розповідях завжди прослідковується український контекст. І незважаючи на те, що з одного боку, це книга про Південно-Східну Азію, то насправді вона про Україну. Більшість людей мене питала а що це таке Україна…

А що у південноазійських містечках знають про Україну?

Богдан Логвиненко: Я би поділив знання про Україну у Південно-Східній Азії на два періоди: перед і після MH-17 (авіаційна катастрофа рейсового пасажирського літака компанії Malaysia Airlines, унаслідок якої загинули всі пасажири та екіпаж (загалом 298 осіб). Літак було збито 17 липня 2014 року зенітним ракетним комплексом «Бук» російського виробництва – ред.) До MH-17 не всі знали про війну, про Майдан… а вже після більшість людей занурилася в це і спробувала розібратися. Йдеться, передусім, про мешканців таких країн, як Малайзія, Сінгапур, Індонезія, тобто звідки загинуло тоді найбільше людей. Насправді, знання про країну залежить від спільної історії, якоїсь публічної дипломатії… Оскільки Україна не має публічної дипломатії, а має якісь зародки цієї дипломатії, то, відповідно, люди там багато про нас не знають. Наприклад, в Індонезії знають Андрія Шевченка, тому що він колись туди приїжджав, і завдяки йому там взагалі знають, що таке Україна. У Малайзії, натомість, перед MH-17 люди питали – а де ця Україна? Уругвай? Тобто навіть не знали, на якому континенті лежить Україна.

/


Був мовний бар’єр? У книжці описуєш ситуації, коли треба було собі радити мовою жестів. Як Ти вирішував цю проблему?

Богдан Логвиненко: Мовний бар’єр завжди є. Навіть всередині країни. Ось ми зараз були в експедиції з проектом «Ukraїner» на Полтавщині. Там чули чимало таких слів, давніх, діалектних, яких просто не розуміємо…. А це всього-навсього 200 кілометрів від Києва. То що вже казати, коли подорожуєш Південно-Східною Азією. Завжди найважливішим є бажання порозумітися. І якщо це бажання є, то навіть коли немає жодного спільного слова, то можна дізнатися щось цікаве.


Ти згадав про проект «Ukraїner». Цікавим, як на мене, є Твій шлях до нього. Спочатку Ти з України виїхав, багато подорожував, пізнавав далекі країни та їх людей, описував ці знайомства у ФБ, тепер – у книжці… а Потім повернувся і почав проект, який, по суті, є роз’ясненням України українцям, відкриванням України незнаної. Ця ідея випливає з досвіду, який Ти зібрав під час азійських мандрів?

Богдан Логвиненко: Люди на еміграції часто стверджують, що справжніми патріотами є якраз ті, хто виїхав з України. Це, з одного боку, стереотип, міф якийсь, але з другого – справді, коли знаходишся на відстані від своєї країни, то постійно про неї думаєш, говориш про неї з різними людьми. У мене, скажімо, це було так, що мені хотілося побувати в Україні в таких місцях, де досі не був. Подорожуючи В’єтнамом чи Малайзією, я потравляв у місцеві туристичні мекки і розумів, що це не може рівнятися з тим, що я бачив в Україні. В Україні я бачив безліч куточків, які можна відкрити на ново, показати іншим, відкрити людей, які створюють цікаві місця і проекти. І власне цим ми зайнялися. Проект «Ukraїner» - це відео, фото, це довгі тексти для читання. Причому відео і тексти перекладаються кількома мовами – англійською, польською, німецькою, чеською. Цей проект має на меті відкрити Україну українцям. Це може звучати як якісь пафосні слова, але насправді, коли ми пишемо про місця, які відвідали, то до нас часто пишуть люди – ой, ми про це навіть не знали, обов’язково треба туди поїхати...

Проект знайдете тут: http://ukrainer.net/uk/

Повну версію розмови з Богданом Логвиненком слухайте у звуковому файлі. Там теж - конкурсне запитання нашого гостя. Відповіді надсилайте на адресу: ua@polskieradio.pl

Яна Стемпнєвич

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти