У щоденнику «Rzeczpospolita» читаємо: Богослужіння, квіти під пам’ятниками і на могилах жертв, але також марші пам’яті і спеціальні концерти відбудуться у сьомі роковини катастрофи Ту-154М. Урочисті події, пов’язані з цими трагічними роковинами, почалися вже в суботу і триватимуть до вівторка. Центральні заходи заплановано у понеділок у Варшаві, але вони відбудуться у багатьох містах, в усій Польщі.
«Уже сім років триває політичний спектакль навколо смоленської катастрофи», – пише авторка статті у виданні «Rzeczpospolita» Зузанна Домбровська. Як пояснює, головним приводом є питання ексгумацій. Щоправда, протягом 2011–2012 років ексгумовано вже дев’ять жертв і це показало чимало порушень, включно з підміною тіл і цілком помилковою документацією. Але це відбувалося на прохання або зі згодою родичів загиблих. Постанова Краєвої прокуратури провести ексгумації усіх останків, прийнята в червні 2016 року, має вже інший вимір, позаяк родичі не мають впливу на дії в цій справі. Тому кілька родин так запекло виступає за припинення ексгумацій. Не йдеться про оцінку рішення прокуратури з точки зору позитивного впливу на слідство, а про те, що емоції у випадку примусових ексгумацій виключають сьогодні спільний траур осіб, які були найближчими для загиблих.
«Траур після семи років повинен минути, але в нашому випадку його закінчення ускладнює те, що відбувається навколо смоленської катастрофи. Пам’ять про наших близьких порушують», – пояснює Малґожата Рибіцька, удова загиблого під Смоленськом Алєксандера Рибіцького. Інші родини – наприклад, Ева Кохановська, удова речника громадянських прав Януша Кохановського – підтримують постанову прокуратури.
На думку експертів, після втрати найближчих, особливо якщо їхню смерть спричинив нещасливий випадок, катастрофа або «дії третіх осіб», їхнім родинам, особливо у довшій перспективі, допомагає встановлення причин трагедії і те, що вони приймуть до відома всі обставини раптової смерті. Як пише авторка статті, у цій справі держава не виконала своїх обов’язків перед родинами та громадською думкою. Слідство триває згідно з ритмом партійної боротьби.
Публіцист газети «Rzeczpospolita» Боґуслав Хработа звертає увагу, що «після національної ейфорії, після пасма успіхів, настав час великого випробування. На летовищі під Смоленськом гине президент, його дружина і 94 особи, важливі для польської політики, національної ідентичності, культури. Це велика трагедія, велика втрата, але й ще більший виклик для тих, хто залишився. Чи не повинен це бути момент єдності? Чи не пройшли ми стільки разів випробувань національними драмами як народ, суспільство? Цього разу єдність тривала лише мить, подібно як мрія про солідарність із сусідом зі Сходу». Автор коментаря запитує, що зроблено протягом останніх семи років, як дуже присутні підвели тих, що відійшли, самих себе і, вкінці, історію. «Замість єдності – драматичні поділи. Замість поваги – обкидання болотом. Замість довіри – взаємне цькування насмішкою і ненавистю. І, врешті-решт, політика, для якої трагедія стала зручним транспарантом, гаслом на віче». Публіцист відзначає, що вперше роковини 10 квітня мають статус державної врочистості і він думає про неї з повагою. Проте, для нього найважливіша пам’ять про прекрасну людину, якою був покійний президент Лєх Качинський, а також дружина і друзі, що були разом на борті літака та всі смоленські жертви.
Н.Б.