Польський історик про Волинську трагедію

«Gazeta Wyborcza» друкує розмову на тему Волинської трагедії з 1943 року, тобто одного із кривавих епізодів українсько-польського конфлікту часів Другої світової війни на Волині. Польський історик Ґжеґож Мотика у розмові з Адамом Лєщинським відповідає зокрема на питання, чи волинські події могли провокувати радянські служби. На погляд Мотики, ніщо на це не вказує, хоч очевидно, без німців і совєтів не дійшло б до злочину, оскільки саме вони створили для нього умови, і дали приклад. Совєти, як вважає Мотика, не мали інтересу в тому, щоб призвести до волинської трагедії.

На запитання, чи українські історики вважають волинські події геноцидом, польський історик відповів, що за малими винятками, в Україні серйозно не займаються цією проблематикою. Найпопулярніша версія над Дніпром мовить, що дійшло тоді до соціального бунту, який перетворився у польсько-українську війну, у ході якої обидві сторони допустилися подібних злочинів. Це питання часто супроводжує недовіра супроти доробку польської історіографії поєднана з ірраціональною вірою, що подальші дослідження, особливо у московських архівах, знімуть з бандерівців недобру славу. Але це лише ілюзія – наголошує Мотика в розмові з виданням «Gazeta Wyborcza».

Нагадаємо, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини і Тернопільщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За польськими підрахунками, під час цієї трагедії загинуло від 35 до 60 тисяч поляків, а також кілька тисяч представників інших національностей. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду».

Л.І.